Джон Вільям Вотергаус
Джон Вільям Вотергаус (англ. John William Waterhouse; 6 квітня 1849, Рим — 10 лютого 1917, Лондон) — англійський художник, творчість якого відносять до пізньої стадії прерафаелітизму.
| Джон Вільям Вотергаус | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. John William Waterhouse | ||||
![]() | ||||
| Вотергаус, 1886. | ||||
| При народженні | Джон Вільям Вотергаус | |||
| Народження |
6 квітня 1849 Рим, Італія | |||
| Смерть | 10 лютого 1917 (67 років) | |||
|
Лондон, Велика Британія (злоякісна пухлина) | ||||
| Поховання | Кенсал-Грінd | |||
| Національність | англієць | |||
| Країна |
| |||
| Жанр | прерафаелітизм | |||
| Навчання | Королівська академія мистецтв, (Велика Британія) | |||
| Діяльність | художник, архітектурний кресляр | |||
| Напрямок | живопис | |||
| Роки творчості | 1870–1917 | |||
| Член | Королівська академія мистецтв | |||
| Твори | Пані Шалотт, Цирцея подає келих Одіссею (картина), Gather Ye Rosebuds While Ye Mayd, Сон і його зведений брат Смерть (картина) і Opheliad | |||
| У шлюбі з | Esther Kenworthy Waterhoused | |||
| Автограф |
| |||
|
| ||||
|
| ||||
Біографія
Народився 1849 року в Римі, в родині британстьких художників Уїльяма та Ізабелли Вотергаус. 1854 року з родиною повертається до Лондону. На початку 1870—х років Вотергаус допомагає батькові в його студії, з 1871 року вступає до Королівської академія мистецтв. Живопис та скульптуру вивчає під керівництвом художника Пікерсгіла. 1874 року, у віці двадцяти п'яти років, представляє на виставці картину «Сон та його зведений брат Смерть», яка була добре прийнята критикою і згодом виставлялася практично щороку, аж до смерті художника.
Наприкінці 1870-х і 1880-х років здійснює кілька поїздок до Італії. 1883 року одружується на художниці Естер Кенуорті.

Після одруження влаштовується працювати в Студію Примроз Хілл. 1884 року художник презентує картину «Леді з Шалот» (1884, Галерея Тейт, Лондон), яка принесла йому світове визнання, картина була придбана сером Генрі Тейт, після виставки в Академії. Живописні роботи цього періоду показують зростання інтересу Вотергауса до тем пов'язаних з прерафаелітами, особливо до створення образів трагічних чи владних фатальних жінок: «Цирцея Інвідіоза», (1892); «Клеопатра», (1890); «Цирцея, завлекающая Одіссея», (1891), а також до живопису пленеру.
З 1895 року Вотергаус обраний членом Королівської академії. Його дипломною роботою стала картина «Нереїда» (пізніше доопрацьована майстром, остаточний варіант картини за 1901 рік). В середині 1880-х проводить виставки у галереї Гросвенор, Новій галереї, а також на провінційних виставках в Бірмінгемі, Ліверпулі та Манчестері. Картини цього періоду набули популярності в Англії та за кордоном як частина міжнародного руху символістів. На початку 1890-х Вотергаус починає писати портрети.
З 1900-х років бере активну участь у громадських організаціях художників і діячів мистецтв Англії. Живопис художника часто відносять до прерафаелітів, хоча Вотергаус формально і не належав до цієї течії. За своє життя Вотергаус написав більше двохсот картин на міфологічні, історичні та літературні сюжети. Він розділяв інтерес прерафаелітів до сюжетів, запозиченим з поезії та міфології, безпомилково передавав драматизм моменту, демонстрував блискуче володіння композицією і мальовничою технікою.
В 1908–1914 роках Вотергаус створює ряд картин, заснованих на літературних і міфологічних сюжетах («Міранда», «Трістан та Ізольда», «Психея», «Персефона» та інші). На цих картинах художник зображує свою улюблену модель, нещодавно ідентифіковану дослідниками творчості Вотергауса, Кеном і Кеті Бейкр, як міс Мюріел Фостер. Дуже небагато відомо про приватне життя Вотергаус — тільки кілька листів збереглося до нашого часу і, власне, багато років персоналії його моделей залишалися таємницею. Зі спогадів сучасників також відомо, що Мері Ллойд, модель шедевра лорда Лейтона «Палаючий червень», позувала і для Вотергауса.
Незважаючи на страждання від хвороби, Вотергаус протягом останніх десяти років життя продовжував активно займатися живописом аж до своєї смерті. Помер від раку в 1917 році. Похований на лондонському кладовищі Кенсал Грін.
Дружина художника Естер Уотерхаус пережила чоловіка на 27 років, померши в приватному санаторії в 1944 році.[1]
Галерея
Творчість 1870-х
Ундіна
1872
Gone, But Not Forgotten
1873
The Unwelcome Companion--A Street Scene in Cairo
1873
La Fileuse
1874
In the Peristyle
1874
Міранда
1875
A Sick Child brought into the Temple of Aesculapius
1877
The Remorse of the Emperor Nero after the Murder of his Mother
1878
Творчість 1880-х
Солодка млість
1880
Діоген
1882
Імператор Гонорій
1883
Consulting the Oracle
1884
Saint Eulalia
1885
Магічне коло
1886
Леді з Шалот
1888
Клеопатра
1888
Офелія
1889
Творчість 1890-х
A Roman Offering
1890
Circe Offering the Cup to Ulysses
1891
Одісей та Сирени
1891
Даная
1892
Цирцея
1892
Наяда
1893
La Belle Dame sans Merci
1893
Етюд жінки
1894
The Lady of Shalott Looking at Lancelot
1894
Oфелія
1894
The Shrine
1895
Saint Cecilia
1895
Пандора
1896
Hylas and the Nymphs
1896
Джульєта
1898
Творчість 1900-х
The Siren
circa 1900
Destiny
1900
The Lady Clare
1900
Nymphs Finding the Head of Orpheus
1900
The Mermaid
1901
The Crystal Ball
1902
The Missal
1902
Windflowers
1902
Борей
1903
Echo and Narcissus
1903
Psyche Opening the Golden Box
1903
Psyche Opening the Door into Cupid's Garden
1904
Ламія
(перша версія)
1905
Ясон та Медея
1907
The Bouquet
(a study)
1908
Gather Ye Rosebuds or Ophelia (a study)
circa 1908
Gather Ye Rosebuds While Ye May...
1908
Душа троянди
1908
Зривайте троянди мерщій
1909
Ламія
(друга версія)
1909
Фісба
1909
Творчість 1910-х
Ophelia
1910
Spring Spreads One Green Lap of Flowers
1910
The Charmer
1911
Penelope and the Suitors
1912
The Annunciation
1914
Beatrice
Circa 1915
Данте та Беатріче
1915
I am half-sick of shadows, said the Lady of Shalott
1916
Історія з Декамерону
1916
Міранда
1916
Трістан та Ізольда
1916
