Джігме Дорджі Вангчук
Джігме Дорджі Вангчук (Дзонг-ке:
, Вайлі:jigs med rdo rje dbang phyuk; 2 травня 1929 — 15 липня / 21 липня 1972) — третій король Бутану. Він вибрав шлях повільної модернізації і зробив кроки для виходу країни зі світової ізоляції.
| Джігме Дорджі Вангчук | |
|---|---|
 Джігме Дорджі Вангчук | |
| 3-й король Бутану | |
| 27 жовтня 1952 — 15 липня/21 липня 1972 | |
| Попередник | Джігме Вангчук |
| Наступник | Джігме Сінг'є Вангчук |
| Народився |
2 травня 1929 Тонгса, Бутан |
| Помер |
15 липня або 21 липня 1972 Найробі, Кенія |
| Відомий як | політик |
| Громадянство |
 Бутан |
| Династія Вангчук | |
| Батько | Джігме Вангчук |
| Мати | Пхунцо Чоденd |
| У шлюбі з | Кесанг Чоден Вангчук (королева) |
| Діти | Джігме Сінг'є Вангчук |
| Релігія | буддизм |
| Нагороди |
 |
Біографія
27 жовтня 1952 року Джігме Дорджі Вангчук прийняв трон після свого батька, другого короля (Джігме Вангчука). Джігме Дорджі Вангчук проводив перетворення з подолання феодалізму, впровадив нові винаходи в сільському господарстві і ввів колісний транспорт, так як до цього бутанці носили вантажі й продукти на собі.
У 1959 році китайці зайняли Тибет, країну, з якою Бутан знаходився у багаторічних відносинах. Це змусило короля шукати більше контактів із зовнішнім світом, і в результаті Бутан зміг вступити в ООН в 1971 році. Далі король видав указ, за яким Національна Асамблея набула право зміщати короля чи спадкоємця престолу двома третинами голосів, що стало першим кроком у бік демократії.
У двадцять років Джігме Дорджі Вангчук пережив перший напад інфаркту і був змушений часто лікуватись за кордоном. Він помер 21 липня 1972 гоку в Найробі, а трон успадкував його син Джігме Сінг'є Вангчук.
Вшановування короля бутанцями
Бутанці вважають, що третій король володів містичною силою. Пам'яті Джігме Дорджі Вангчука присвячений меморіальний чортен в Тхімпху, до якого сходяться прочани з усього Бутану, чортен вважається місцем здійснення бажань.