Добруш

До́бруш (біл. Добруш) — місто Гомельської області Білорусі.

місто Добруш
біл. Добруш
Герб Добруша
Основні дані
52°25′ пн. ш. 31°19′ сх. д.
Країна  Білорусь
Область Гомельська область
Район Добруський
Засновано 1335
Перша згадка XIV століття
Статус з 1927 року
Населення 19,7 тис. (2005)
Транслітерація назви Dobruš
Поштовий індекс 247052-247056
Телефонний код +375-2333
Висота 116 м і 125 м[1] м.н.р.м.
Міста-побратими Іттіґенd
Відстань
Найближча залізнична станція Добруш
До Мінська
 - фізична 329 км
До обласного центру
 - фізична 15 км
Добруш
Добруш
Добруш (Гомельська область)
 Добруш у Вікісховищі

Адміністративний центр Добруського району розташований за 25 км на схід від обласного центру і за 329 км від Мінська. Залізнична станція на лінії Гомель — Унеча. Автошляхами з'єднаний з Гомелем, Вєткою, Терехівкою, Новозибковим (Росія).

Основну, північну частину міста огинає річка Іпуть.

Історія

У письмових джерелах Добруш згадується з XIV століття. З 1335 року село у складі Великого князівства Литовського. У 1640 році село Дубруша мало 9 дворів. Після першого поділу Речі Посполитої в 1772 році приєднано до Російської імперії. Був центром Добрушської економії, яка об'єднувала 14 навколишніх сіл. В той час Дубруш мав 87 дворів, 587 жителів. Тут працювала сукновальня, корчма, водяний млин. У 1775 році була побудована полотняно-вітрильна мануфактура, пізніше - борошномельна і ливарна, а також цукровий завод. Добруш належав графу Петру Румянцеву-Задунайському, потім перейшов у власність князя Івана Паскевича. Його син у 1870 році заснував паперову фабрику, на якій працювала перша в Білорусі електростанція. Станом на 1886 рік в Добруші налічувалось 185 дворів, а також церква, школа, лікарня, заїжджий дім, лавки. З 1887 року в Добруші відкрита однойменна залізнична станція Поліських залізниць. На початку XX століття Добруш нараховував 2,5 тис. жителів.

У квітні 1919 року Добруш увійшов до складу Гомельської губернії, був центром волості, з 1926 року став селищем міського типу і центром району. У серпні 1927 року отримав статус міста. Станом на 1939 році в Добрушу проживало 13,8 тис. осіб.

Окуповане німецько-фашистськими військами у серпні 1941 року. 10 жовтня 1943 року місто звільнено військами Центрального фронту.

З березня 1963 року Добрушу надано статусу міста обласного підпорядкування.

Підприємства
  • Порцеляновий завод.
  • Добруська паперова фабрика «Герой праці».
  • Підприємства харчової промисловості.
  • Санаторій-профілакторій «Сонячний».

Освіта і культура

У місті діють ПТУ, гімназія, 4 середні, спортивна школа, школа мистецтв, 2 будинки культури, 3 бібліотеки, Центр дитячої творчості. Добруський районний краєзнавчий музей. Церква святого Миколи. Видається районна газета «Добруський край».

Пам'ятки

У Добрушу встановлений пам'ятник Визволення, облаштовані братські могили воїнів, місце поховання жертв фашизму. Є пам'ятки архітектури.

Неподалік від міста розташоване Добруське геологічне оголення.

Відомі особистості

Галерея
  • Паперова фабрика
  • Свято-Миколаївський собор
  • Меморіал загиблим у Другій світовій війні
  • Меморіал землякам, що загинули і Героям Радянського Союзу
  • Куточок старого Добруша
  • Берег річки Іпуть
  • Берег річки Іпуть

Примітки
  1. GeoNames — 2005.

Посилання

Шаблон:Добруський район

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.