Драгомірешть (Тіміш)
Драгомірешть, Драгомірешті (рум. Dragomirești) — село у повіті Тіміш в Румунії. Входить до складу комуни Штюка.
| село | |
|---|---|
| Драгомірешть Dragomirești | |
![]() | |
| Країна | |
| Повіт | |
| Комуна | Штюка |
| Код SIRUTA | 158822 |
| Поштові індекси | 307401 |
| Телефонний код | +40 256 (Romtelecom, TR) +40 356 (інші оператори) |
| Координати | 45°32′39″ пн. ш. 21°57′07″ сх. д. |
| Висота | 234 м.н.р.м. |
| Населення | 390 (2002) |
| Розташування | |
![]() | |
| |
Село розташоване на відстані[1] 348 км на захід від Бухареста, 61 км на південний схід від Тімішоари.
Історія
Перша згадка про село датується 1439 роком. Назва, ймовірно, походить від назви долини Драгомірешть[2].
У 1930 році населення села складало 621 особу, серед яких румунів — 584 особи, німців — 26 осіб, угорців — 10 осіб, інших — 1 особа[3].
Починаючи з 1964–1966 років село почали активно заселяти етнічні українці з Мармарощини[2]. Так за даними 1977 року населення Драгомірешть становило 473 особи, з яких за етнічним складом було 404 українця, 62 румуна і 7 осіб інших національностей[3].
1992 року в селі налічувалося 383 жителя, серед них українців — 363 особи, румунів — 14 осіб, інших — 6 осіб[3].
Населення
За даними перепису населення 2002 року у селі проживали 390 осіб.
Національний склад населення села[4]:
| Національність | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українці | 366 | 93,8% |
| румуни | 21 | 5,4% |
Рідною мовою назвали[5]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 361 | 92,6% |
| румунська | 25 | 6,4% |
Гелерея
Примітки
- Фізичні відстані розраховані за координатами населених пунктів
- Románia enciklopédiája: Dragomireşti (Timiş) (румунською). Процитовано 18 лютого 2015.
- Varga E. Árpád: Erdély etnikai és felekezeti statisztikája, Népszámlálási adatok 1850–2002 között
- Recensământul Populaţiei şi al Locuinţelor (румунською). Архів оригіналу за 19 січня 2012. Процитовано 8 грудня 2011.
- Recensământul Populaţiei şi al Locuinţelor (румунською). Архів оригіналу за 19 січня 2012. Процитовано 8 грудня 2011.





