Дхаулагірі-Гімал

Дхаулагірі-Гімал, Дхаулагірі (англ. Dhaulagiri Himal) — гірський масив в Гімалаях на території Непалу, найвища точка масиву — Дхаулагірі, має висоту 8167 м, що робить її 7-ю найвищою вершиною у світі й одним з 14 «восьмитисячників». Була підкорена 13 травня 1960 року швейцарсько-австрійською експедицією на чолі з Максом Ейзліном.

Дхаулагірі-Гімал
англ. Dhaulagiri Himal
Гірський масив Дхаулагірі-Гімал (на задньому плані)
Гірський масив Дхаулагірі-Гімал (на задньому плані)
28°42′ пн. ш. 83°30′ сх. д.
Країна  Непал, Західний регіон
Регіон Gandaki Provinced
Розташування Азія
Система Гімалаї
Тип гора
Висота 8167 м (Дхаулагірі)[1][2]
Висота відносна 3357 м[1][2]
Ізоляція 318 км
Перше сходження 13 травня 1960 (К. Дімбергер, П. Дінер, Е. Форер, А. Шелберт, шерпи Наванг та Ньїма Дорджі);
зимове сходження (Є. Кукучка та А. Чокома)
Маршрут північно-східним гребенем, сніго-льодове сходження
Ідентифікатори і посилання
SummitPost 150777
peakbagger.com 10620
Peakware 63
GeoNames 1283457
Дхаулагірі-Гімал
Дхаулагірі-Гімал (Азія)
Дхаулагірі-Гімал
Дхаулагірі-Гімал (Непал)
 Дхаулагірі-Гімал у Вікісховищі

Географія

Масив розташований на захід від великого каньйону промитого річкою Калі-Ґандакі, яка відокремлює його від масиву Аннапурна. На півночі Дхаулагірі-Гімал межує з Кандзіроба-Гімаль, Долпо-Гімал та Мустанг-Гімаль (з заходу на схід). Дхаулагірі-Гімал і Мустанг розділені долиною Калі-Гандакі, на північному сході якої виростає Дамодар-Гімал а на сході — масив Аннапурна. На півдні Дхаулагірі-Гімал набагато перевершує порівняно невисокі гори Покхара у непальському Центральному плато.

Найвища вершина масиву — Дхаулагірі знаходиться за 34 км на захід від Аннапурни I. Найменування гори і масиву відображає його зовнішній вигляд. У перекладі з санскриту: धौलागिरी (dhaulagirī) — означає «Біла Гора»: де धवल (dhawala) — означає сліпуча, біла, красива[3], а गिरि (giri) — гора[3]. Найвища вершина Дхаулагірі, також є найвищою точкою басейну річки Калі-Ґандакі.

Масив піднімається на 7000 м над рівнем долини річки Калі-Ґандакі, при горизонтальній відстані до 30 км на південний схід від найвищої вершини. Південні і західні схили різко піднімаються понад 4000 м.

Найвищі вершини

Масив Дхаулагірі-Гімал містить більше десятка вершин висотою понад 7000 м, з них чотири самостійні гори висотою понад 7200 м, які входять до «Списоку найвищих вершин світу»:[4]

№
за/п		№[a]
НВС		ВершинаВисота,
м		Відносна
висота, м		КоординатиРік
підкорення
17-меДхаулагірі8167335728°41′54″ пн. ш. 83°29′15″ сх. д.1960
230-теДхаулагірі II7751239128°45′50″ пн. ш. 83°23′15″ сх. д.1971
3[b]Дхаулагірі III[c]771513528°45′17″ пн. ш. 83°22′37″ сх. д.1973
4Дхаулагірі IV766146928°44′12″ пн. ш. 83°18′52″ сх. д.1969
5Дхаулагірі V 7618 340 28°44′05″ пн. ш. 83°21′41″ сх. д. 1975
672-ге Чурен-Гімал (Головна) 7385 600 28°44′06″ пн. ш. 83°12′58″ сх. д. 1970
7Чурен-Гімал (Східна) 7371 150 28°44′33″ пн. ш. 83°13′51″ сх. д. 1970
8Чурен-Гімал (Західна) 7371 70 28°43′55″ пн. ш. 83°12′45″ сх. д. 1970
9Дхаулагірі VI 7268 453 28°42′30″ пн. ш. 83°16′32″ сх. д. 1970
1095-те Пута-Гюнчулі (Дх VII) 7246 1151 28°44′50″ пн. ш. 83°08′55″ сх. д. 1954
11Гур'я-Гімал 7193 500 28°40′26″ пн. ш. 83°16′37″ сх. д. 1969
12Фалс-Юнктайн-Пік 7150 400 28°43′00″ пн. ш. 83°16′38″ сх. д. 1970
13Юнктайн-Пік 7108 20 28°43′19″ пн. ш. 83°16′38″ сх. д. 1972
14Пік Тукуч 6920 1043 28°44′46″ пн. ш. 83°33′32″ сх. д. 1969
15Ґустанг 6529 493 28°40′48″ пн. ш. 83°14′43″ сх. д. 1962
16Пік-Гавлей 6182 350 28°46′33″ пн. ш. 83°11′45″ сх. д. 2008
17Гюнчулі-Патан 5911 1310 28°49′39″ пн. ш. 82°37′01″ сх. д. 2013

Зауваги
  • a  Номер місця вершини у «Списку найвищих вершин світу».
  • b  Вершини без номера місця у «Списку найвищих вершин світу» мають відносну висоту менше 500 м, і не є самостійними вершинами, а відносяться до масиву найближчої вищої вершини, або мають висоту менше 7200 м, тому не входять до цього списку.
  • c  Курсивом — вказані вершини, з відносною висотою менше 500 м.

Дослідження та підкорення

У 1808 році, дослідники масиву обчислили висоту гори Дхаулагірі, як найвищої вершини світу[5]. Це твердження проіснувало до 1838 року, коли дослідники прийшли до висновку, що Канченджанґа найвища вершина світу, а потім у 1858 році остаточно, найвищою вершиною світу була признана гора Еверест.

Більшість сходжень, в тому числі маршрут першого сходження, були виконані північно-східним гребенем.

У 1950 році була здійснена спроба французької експедиції під керівництвом Моріса Ерцога підкорити найвищу вершину масиву — Дхаулагірі. Проте учасники експедиції не знайшли зручного шляху для сходження і вирішили підкорити Аннапурну.

У 1953—1958 роках — п'ять експедицій безуспішно намагаються підкорити вершину по північному схилу.

1959 року — австрійська експедиція, яку очолює Фріц Моравець, робить першу спробу підкорити вершину по північно-східному гребню.

І тільки 1960 року — швейцарсько-австрійська експедиція під керівництвом Макса Ейзлінома, виконує успішний підйом 13 травня групою альпіністів у складі Курта Дімбергера, Петера Дінера, Ернста Форера, Альбіна Шелберта, шерпів Наванг та Ньїма Дорджі з базового табору на висоті 7800 м.

21 січня 1985 року — класичним маршрутом північно-східним гребенем, перше успішне зимове сходження, без кисню, здійснила польська експедиція у складі Єжи Кукучки та Анджея Чокома на найвищу вершину масиву.

Інші найвищі вершини масиву були підкорені протягом 1962—2013 років (див. таблицю розділу «Найвищі вершини»).

Галерея
  • Дхаулагірі (ліворуч), Пік Тукуч (в центрі). Вид з регіону Муктинат.
  • Дхаулагірі-Гімал, вид з Пун-Гілл.
    Захід сонця
  • Гора Сейсні (в центрі)
  • Вид з гори Пун-Гілл на Дхаулагірі-Гімал

Панорама
Вид з Пун-Гілл на масив Дхаулагірі-Гімал. Вершини (зліва на право): Ґустанг (6529 м), Гур'я-Гімал (7193 м), Дхаулагірі VI (7268 м), Дхаулагірі IV (7661 м), Дхаулагірі V (7618 м), Дхаулагірі III (7715 м), Дхаулагірі II (7751 м), Дхаулагірі (8167 м), Пік Тукуч (6920 м)[6]

Див. також

Примітки
  1. Dhaulagiri, Nepal. Peakbagger.com, (англ.). Процитовано 21-08-2017.
  2. High Asia II: Himalaya of Nepal, Bhutan, Sikkim and adjoining region of Tibet (поз. 2). Peaklist.org. Оновлено: 20-03-2011. Процитовано 21-08-2017.
  3. Monier-Williams, Monier (1964) [1899]. A Sanskrit-English Dictionary. Oxford University Press. Процитовано 26-08-2017.
  4. Western Nepal Himalaya. Peakbagger.com, (англ.). Процитовано 22-08-2017.
  5. Colebrooke, H.T. (January 1818). On the height of the Himalaya mountains. У Томсон, Томас. Аннали філософії. volume XI (number LXI): 47–52. Процитовано 21 квітня 2015.
  6. Вершини на зображенні підписані за допомогою використання графічних об'єктів мови розмітки HTML (див. «Карту зображень»)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.