Діллінджер мертвий

«Діллінджер мертвий» (італ. Dillinger è morto) — драматичний фільм італійського режисера, сценариста, письменника та актора Марко Феррері, знятий у 1969 році.

Діллінджер мертвий
Dillinger è morto
Діллінджер мертвий
Жанр Драма
Притча
Арт-хаус
Режисер Марко Феррері
Продюсер Евер Гаґґіаґ
Альфред Лєві
Сценарист Марко Феррері
Серджіо Баціні
У головних
ролях		 Мішель Пікколі
Аніта Палленберґ
Джино Лаваджетто
Оператор Маріо Вульпіані
Композитор Тео Узуеллі
Монтаж Мірелла Мерчіо
Кінокомпанія Pegaso Cinematografica
Ital-Noleggio Cinematografico
Дистриб'ютор Netflix
Тривалість 95 хв.
Мова італійська
Країна  Італія
Рік 1969
Дата виходу 23 січня 1969
IMDb ID 0062893
Попередній «Сім'я людське»
Наступний «Аудієнція»
criterion.com/films/21641
 Діллінджер мертвий у Вікісховищі

Світова прем'єра стрічки відбулася 23 січня 1969 року в Італії[1].

Сюжет

Головний герой фільму — інженер-хімік Ґлаучо. Він повертається з роботи додому і застає дружину в ліжку; в неї болить голова. На кухні його чекає вже холодна вечеря. Незадоволений Ґлаучо вирішує сам приготувати собі їжу. У процесі пошуку інгредієнтів для майбутньої страви він знаходить старий револьвер, загорнутий у газету середини 1930-х років із заголовком «Диллінджер мертвий» і статтею про загибель одіозного американського гангстера. Ґлаучо чистить револьвер і фарбує його в червоний колір з білими горошками. Потім він їсть приготовану вечерю, дивиться телевізор і грається зі зброєю, зображуючи самогубство. На світанку він знаходить новій іграшці інше застосування[2].

У ролях
  • Мішель Пікколі — Ґлаучо
  • Аніта Палленберґ — Джинетт (дружина Ґлаучо)
  • Джино Лаваджетто — Марінайо
  • Маріо Янніллі — Капітан
  • Кароль Андре — Власниця яхти
  • Анні Жирардо — Сабін (покоївка)

Нагороди

Загалом стрічка отримала 2 нагороди[3][4], зокрема:

  • Венеційський кінофестиваль (1970)
    • Найкращий оригінальний сценарій (Марко Феррері та Серджіо Баціні)
  • Італійський національний синдикат кіножурналістів (1970)
    • «Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сценарій (Марко Феррері та Серджіо Баціні)

Номінації

Загалом стрічка отримала 1 номінацію[5], зокрема:

Цікаві факти
  • Це перший з шести фільмів, над яким Феррері та Пікколі працювали разом
  • Окрім сценарію, Марко Феррері дав Мішелю Пікколі лише кілька простих інструкцій і дозволив акторові імпровізувати під час роботи над фільмом
  • Кінострічку було відзнято на квартирі італійського поп-художника Маріо Шифано, тож декотрі з робіт митця можна розгледіти на задньому плані

Див. також

Примітки
  1. Графік прем'єр фільму Dillinger è morto на сайті IMDb (англ.)
  2. http://www.kinopoisk.ru/level/1/film/39329/
  3. http://www.videoguide.ru/nominate.asp?idNom=200
  4. Нагороди та номінації фільму Dillinger è morto на сайті IMDb (англ.)
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 9 серпня 2011. Процитовано 4 січня 2012.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.