Діоксид урану
Діоксид урану — неорганічна хімічна сполука урану з оксигеном — речовина темно-коричневого (майже чорного) кольору. Хімічна формула — . Широко використовується як ядерне паливо.
| Діоксид урану | |
|---|---|
 | |
| Небезпеки | |
| Класифікація ЄС | не вказано |
| NFPA 704 |
 0
4
0
 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | UO2 |
| Молярна маса | 268.027 г/моль |
| Зовнішній вигляд | Темна тверда речовина |
| Густина | 10.97 г/см3, тверде |
| Тпл | 2875 °C |
| Розчинність (вода) | Нерозчинний |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Фізичні властивості
Температура плавлення залежно від стехіометричного складу становить від 2840 до 2875 °C. Діоксид урану — нестехіометричні з'єднання, що мають склад від до . Діоксид урану термічно стійкий при нагріванні у вакуумі або у відновлювальній атмосфері до температури 1600 °C і переганяється без розкладання. При вищій температурі він втрачає кисень із утворенням стехіометричного діоксиду. У присутності ж кисню, здатний розчиняти його в собі зі збереженням кубічної структури кристала типу флюориту , причому додаткові (понад стехіометрії) атоми кисню утримуються в проміжках кристалічної решітки в результаті впровадження атомів кисню в ґрати з утворенням фази , де x залежить від температури. При збільшенні вмісту кисню колір діоксиду змінюється від темно-коричневого до чорного[1].
Хімічні властивості
Діоксид урану має сильно-основні властивості, не реагує з водою і її парами до 300 °C, не розчиняється у соляній кислоті, але розчинний в азотній кислоті, царській горілці і суміші і . При розчиненні в азотній кислоті відбувається утворення ураніл-іонів . Відомий один кристалогідрат діоксиду урану — чорний осад, що випадає при гідролізі розчинів урану. Діоксид урану входить до складу уранових мінералів уранініту і клевеїту.
Діоксид урану можна отримати відновленням воднем вищих оксидів[1]:
або тригідрату оксалату уранілу:
