Ельжбета Грановська
Єлизавета Ґрановська з Пілецьких[5][6] (також Єлизавета Грановська[7]; пол. Elżbieta Granowska; бл. 1372 — 12 травня 1420, Краків) гербу «Топор» — шляхтичка, королева Русі.
| Єлизавета Ґрановська пол. Elżbieta Granowska | |||
![]() | |||
| [[Файл:|90px|Єлизавета Ґрановська]] | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 19 листопада 1417 — 12 травня 1420 | |||
| Коронація: | 19 листопада 1417 | ||
| Попередник: | Анна Цельська | ||
| Наступник: | Софія Гольшанська | ||
| |||
| 19 листопада 1417 — 12 травня 1420 | |||
| Коронація: | 19 листопада 1417 | ||
| Попередник: | Анна Цельська | ||
| Наступник: | Софія Гольшанська | ||
| Народження: | 1372[1][2] | ||
| Смерть: |
12 травня 1420[1] Краків, Королівство Польське[1] | ||
| Поховання: | катедра святих Станіслава і Вацлава | ||
| Країна: | Польща[3] | ||
| Рід: | Q63531244? і Granowscyd | ||
| Батько: | Оттон з Піліці[4] | ||
| Мати: | Ядвіґа з Мельштина (старша) | ||
| Шлюб: | Wiseł Czambord, Q9375008? і Владислав II Ягайло | ||
| Діти: | Q10826212? і Ян Пілецький | ||
Родовід
| невідомо | ||||||||||||||||
| Пілецькі гербу Топор | ||||||||||||||||
| невідомо | ||||||||||||||||
| Пілецький | ||||||||||||||||
| невідомо | ||||||||||||||||
| невідомо | ||||||||||||||||
| невідомо | ||||||||||||||||
| Оттон Пілецький | ||||||||||||||||
| невідомо | ||||||||||||||||
| невідомий чоловік | ||||||||||||||||
| невідомо | ||||||||||||||||
| Пілецька | ||||||||||||||||
| невідомо | ||||||||||||||||
| невідома жінка | ||||||||||||||||
| невідомо | ||||||||||||||||
| Єлизавета Ґрановська, Королева Русі | ||||||||||||||||
| Лелівіта | ||||||||||||||||
| Спицімір Лелівіта | ||||||||||||||||
| невідомо | ||||||||||||||||
| Іоанн Лелівіта | ||||||||||||||||
| Петро Богорія | ||||||||||||||||
| Станіслава Богорія | ||||||||||||||||
| матір Станіслави | ||||||||||||||||
| Гедвіґа Лелівіта | ||||||||||||||||
| невідомий чоловік | ||||||||||||||||
| Софія з Ксьонжа | ||||||||||||||||
| невідома жінка | ||||||||||||||||
Життєпис

Народилася близько 1372 року. Батько — львівський (руський) староста,[8] сандомирський воєвода, генеральний староста Великопольщі Оттон Пілицький. Матір — Ядвіга з Мельштина.
Єлизавета 4 рази була заміжньою, в тому числі за Вінцентієм з Гранува, востаннє — за королем Владиславом II Ягайлом. Примас Миколай Тромба відмовлявся їх вінчати, обряд провів єпископ Ян Жешовський[9] у неділю — 2 травня 1417 року в парафіяльному костелі міста Сянік, незважаючи на спротив багатьох відомих людей.[10] Спротив був як серед Знаті, так і серед представників Церкви. Пояснювався цей спротив кількома причинами. Церква відмовлялася вінчати Єлизавету і Короля, оскільки матір Єлизавети Ядвіга Мельштинська була хрещеною матір'ю Короля, а сама Єлизавета була кілька раз одруженою. Знать же боялася посилення політичної вагомості родів Лелівіт, Богорія і Пілецьких, з якими Єлизавета була пов'язана родинними узами.
Була власницею містечка Біще, де 1417 року перебувала з чоловіком.[11]
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #131449176 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Find a Grave — 1995.
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- Lundy D. R. The Peerage
- Михайловський В. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення Архівовано 12 червня 2015 у Wayback Machine. // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) (вер.-жовт.). — 240 с. — С. 37, 39. — ISSN 0130-5247.
- Михайловський В. Ягайло // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 721—722. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Україна: антологія пам'яток державотворення X—XX ст. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.]. — К. : Основи, 2008. — Т. 2: Ренесанс ідеї української державності (XIV—XIVI ст.). — С. 544. — ISBN 978-966-500-292-5.
- Lwów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 552. (пол.) — S. 552. (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — Т. 3. — S. 602. (пол.)
- Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Polskа Akademja Nauk, 1992—1993. — T. XXXІV/…. — Zeszyt …. — S. 64. (пол.)
- Клименко О., Уніят В., Файфура В. Біще // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 140—141. — ISBN 966-528-197-6.
Джерела
- Михайловський В. Ягайло // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 721—722. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Sikora F. Pilecki Jan h. Leliwa (zm. 1496) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1981. — T. XXVI/2. — Zeszyt 109. — S. 256—259. (пол.)
