Еліо Петрі
Е́ліо Пе́трі (італ. Elio Petri; справжнє ім'я Ера́кліо Пе́трі (італ. Eraclio Petri) нар. 29 січня 1929, Рим, Італія — пом. 10 листопада 1982, Рим) — італійський кінорежисер, сценарист.
| Еліо Петрі | |
|---|---|
| італ. Elio Petri | |
![]() | |
| Ім'я при народженні |
Еракліо Петрі (італ. Eraclio Petri) |
| Дата народження | 29 січня 1929 |
| Місце народження |
Рим, Лаціо, |
| Дата смерті | 10 листопада 1982 (53 роки) |
| Місце смерті | |
| Поховання | Кампо Верано |
| Громадянство |
|
| Професія | кінорежисер, сценарист |
| Роки активності | 1949-1979 |
| IMDb | ID 0677880 |
| Нагороди та премії | |
| Золота пальмова гілка (Канни, 1971) | |
| eliopetri.net | |
Біографія
Еліо Петрі народився в Римі (Італія) 29 січня 1929 року. Навчався в школі священиків San Giuseppe di Merode, звідки був виключений за політичні переконання, після чого вступив до молодіжної організації Італійської комуністичної партії[1]. Вийшов з партії у 1956 році після Угорської революції.
Кар'єра
Творчу кар'єру Еліо Петрі починав як сценарист і кінокритик. З 1951 року працював помічником режисера у Джузеппе Де Сантіса, допомагав йому в написанні сценарію стрічки «Рим об 11-й» (1952). Як режисер дебютував у 1959-му документальним фільмом «Сім селян». Перший ігровий фільм — «Вбивця», — поставив у 1961 році. Ранні фільми Петрі були на соціальні теми.
Фільм «Кожному своє» (1967) про сицилійську мафію став початком нового етапу в творчості Петрі, він почав знімати кіно на політичні теми: «Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами» (1969), «Робітничий клас іде в рай» (1972, Золота пальмова гілка 24-го Каннського кінофестивалю), «Власність більше не крадіжка» (1973), «Тодо модо» (1976) та ін.
Еліо Петрі помер від раку 10 листопада 1982 року у віці 53 років.
Фільмографія
- Режисер і сценарист
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
|---|---|---|---|---|---|
| 1952 | Рим об 11 годині | Roma ore 11 | |||
| 1953 | Дайте чоловіка Анні Дзакео | Un marito per Anna Zaccheo | |||
| 1954 | Заборонена жінка | Donne proibite | |||
| 1954 | Дні любові | Giorni d'amore | |||
| 1955 | Коли сонце | Quando tramonta il sole | |||
| 1957 | Люди і вовки | Uomini e lupi | |||
| 1957 | к/м | Сім фермерів | I sette contadini | ||
| 1958 | Шматочок неба | Un ettaro di cielo | |||
| 1958 | Дорога завдовжки в рік | Cesta duga godinu dana | |||
| 1959 | Потяг поза розкладом | Vlak bez voznog reda | |||
| 1959 | Ночі плюшевих хлопчиків | Le notti dei Teddy Boys | |||
| 1959 | Південний вітер | Vento del Sud | |||
| 1960 | Службовець | L'impiegato | |||
| 1960 | Танк 8-го вересня | Il carro armato dell'8 settembre | |||
| 1960 | Горбань | Il gobbo | |||
| 1960 | Холостяцька квартирка | La garçonnière | |||
| 1961 | Вбивця | L'assassino | |||
| 1962 | Відлік днів | I giorni contati | |||
| 1963 | Учитель з Віджевано | Il maestro di Vigevano | |||
| 1963 | Чудовиська | I mostri | |||
| 1964 | Вища невірність | Alta infedeltà | |||
| 1964 | Голий для життя | Nudi per vivere | |||
| 1965 | Десята жертва | La decima vittima | |||
| 1967 | Кожному своє | A ciascuno il suo | |||
| 1968 | Тиха місцинка за містом | Un tranquillo posto di campagna | |||
| 1969 | Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами | Indagine su un cittadino al di sopra di ogni sospetto | |||
| 1971 | Робітничий клас іде в рай | La classe operaia va in paradiso | |||
| 1973 | Власність більше не крадіжка | La proprietà non è più un furto | |||
| 1976 | Тодо модо | Todo modo | |||
| 1978 | т/с | Брудні руки | Le mani sporche | ||
| 1979 | Хороші новини | Buone notizie | |||
Визнання
| Нагороди та номінації Еліо Петрі[2] | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
| Берлінський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1961 | Золотий ведмідь | Вбивця | Номінація |
| 1969 | Тиха місцинка за містом | Номінація | |
| 1973 | Власність більше не крадіжка | Номінація | |
| Кінофестиваль в Мар-дель-Плата | |||
| 1962 | Найкращий фільм | Відлік днів | Нагорода |
| Італійський національний синдикат кіножурналістів | |||
| 1962 | «Срібна стрічка» за найкращий сценарій | Вбивця (разом з Тоніно Гуеррою) | Номінація |
| 1963 | «Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет | Відлік днів | Нагорода |
| 1968 | «Срібна стрічка» за найкращий сценарій | Кожному своє | Нагорода |
| «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу | Нагорода | ||
| 1971 | Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами | Нагорода | |
| «Срібна стрічка» за найкращий сценарій | Номінація | ||
| «Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет | Нагорода | ||
| 1972 | «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу | Робітничий клас іде в рай | Номінація |
| «Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет | Номінація | ||
| «Срібна стрічка» за найкращий сценарій | Номінація | ||
| Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1967 | Золота пальмова гілка | Кожному своє | Номінація |
| Найкращий сценарій | Нагорода | ||
| 1970 | Золота пальмова гілка | Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами | Номінація |
| Гран-прі журі | Нагорода | ||
| Приз ФІПРЕССІ | Номінація | ||
| 1972 | Золота пальмова гілка | Робітничий клас іде в рай (разом з фільмом Справа Маттеї) | Нагорода |
| Спільнота кінокритиків Нью-Йорка | |||
| 1970 | Найкращий сценарій | Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро) | 2-е місце |
| Премія «Золотий глобус» | |||
| 1970 | Найкращий фільм | Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро) | Нагорода |
| Премія Едгара Алана По | |||
| 1971 | Найкращий художній фільм | Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро) | Номінація |
| Премія Американської кіноакадемії | |||
| 1972 | Найкращий сценарій або сюжет на основі фактичного матеріалу або матеріалу, не опублікованого або не реалізованого раніше | Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро) | Номінація |
Примітки
- Fabio Benincasa. Elio Petri – Biografia. ecodelcinema.com (ітіл.). Процитовано 26.9.2016.
- Нагороди та номінації Еліо Петрі на сайті IMDb(англ.)
