Енріке Карріон
Енрі́ке Карріо́н Оліва́рес (ісп. Enrique Carrión Olivares; 11 жовтня 1967, Сантьяго-де-Куба) — кубинський боксер, призер чемпіонатів світу, чемпіон Панамериканських ігор і Ігор Центральної Америки і Карибського басейну..
Енріке Карріон  | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Громадянство |
 Куба |
| Народився |
11 жовтня 1967 (54 роки) Сантьяго-де-Куба |
| Вагова категорія | легша, напівлегка |
| Спортивні медалі | ||
|---|---|---|
| Чемпіонати світу | ||
| Золото | Москва 1989 | до 54 кг |
| Срібло | Сідней 1991 | до 54 кг |
| Срібло | Тампере 1993 | до 57 кг |
| Панамериканські ігри | ||
| Золото | Гавана 1991 | до 54 кг |
| Ігри Центральної Америки і Карибського басейну | ||
| Золото | Понсе 1993 | до 57 кг |
| Золото | Маракайбо 1998 | до 57 кг |
Аматорська кар'єра
1985 року Енріке Карріон увійшов до складу збірної Куби, беручи участь в різноманітних турнірах.
1989 року Карріон тріумфально виступив на чемпіонаті світу в Москві в легшій вазі.
- В 1/16 переміг Бенджаміна Фалькона (Мексика) — 32-1
- В 1/8 переміг Кацуокі Матусіма (Японія) — 28-2
- В 1/4 переміг Адріана Маркута (Румунія) — 35-12
- В півфіналі переміг Лі Йон Хо (Південна Корея) — 11-6
- В фіналі переміг Серафіма Тодорова (Болгарія) — 19-12
1991 року Карріон став чемпіоном Панамериканських ігор, що проходили в Гавані, а на чемпіонаті світу дійшов до фіналу, але на цей раз, здолавши в чвертьфіналі Вейна Маккалоу (Ірландія) — 19-14 і в півфіналі Рі Кван Сік (Північна Корея) — 25-11, у фіналі програв Серафіму Тодорову — 5-25.
Енріке Карріон не потрапив до заявки збірної Куби на Олімпійські ігри 1992. Перевагу перед ним віддали молодому Хоелю Касамайору, що став олімпійським чемпіоном.
Після цього Карріон піднявся в напівлегку вагу і на чемпіонаті світу 1993 дійшов до фіналу. У півфіналі він переміг Рамаза Паліані (Грузія) — 5-3, а в фіналі знов програв Серафіму Тодорову — 6-11.
Восени 1993 року Карріон став чемпіоном Ігор Центральної Америки і Карибського басейну.
1994 року зайняв 2 місце на Іграх доброї волі.
Карріон не потрапив до заявки збірної Куби на Олімпійські ігри 1996.
1998 року досяг останнього значного успіху — вдруге став чемпіоном Ігор Центральної Америки і Карибського басейну.