Енріке Родрігес (боксер)

Хосе Енріке Родрігес Каль (ісп. José Enrique Rodríguez Cal; 17 листопада 1951) — колишній іспанський боксер найлегшої ваги. Призер Олімпійських ігор, чемпіонатів світу та Європи з боксу.

Енріке Родрігес
Загальна інформація
Повне ім'я Хосе Енріке Родрігес Каль
Прізвисько ісп. Dacal II
Громадянство  Іспанія
Народився 17 листопада 1951(1951-11-17) (70 років)
Авілес, Астурія, Іспанія
Проживання Кандас, Астурія, Іспанія
Вагова категорія найлегша, легша
Стійка шульга
Зріст 154 см
Професіональна кар'єра
Перший бій 16 грудня 1978
Останній бій 6 вересня 1985
Боїв 30
Перемог 22
Поразок 7
Нічиїх 1
Спортивні медалі
Бокс
Олімпійські ігри
Бронза 1972 Мюнхен до 48 кг
Чемпіонат світу
Бронза 1974 Гавана до 48 кг
Чемпіонат Європи
Срібло 1975 Бєлград до 48 кг
Бронза 1973 Катовиці до 48 кг

Любительська кар'єра

На літніх Олімпійських іграх 1972 року в Мюнхені (Німеччина) брав участь у змаганнях боксерів першої найлегшої ваги. Почергово переміг Александру Турей (Румунія), Дейві Армстронга (США) та Рафаеля Карбонеля (Куба). У півфінальному двобої поступився Кім У Гілю (КНДР), задовольнившись бронзовою медаллю.

На чемпіонаті Європи з боксу 1973 року в Бєлграді (Югославія) у чвертьфіналі змагань першої найлегшої ваги переміг Рішарда Червінські (Польща), а у півфіналі поступився майбутньому чемпіонові українцю Владиславу Засипку.[1]

На I чемпіонаті світу з боксу 1974 року в Гавані (Куба) дістався півфіналу змагань боксерів першої найлегшої ваги, де поступився майбутньому чемпіонові Хорхе Ернандесу (Куба).[2]

На чемпіонаті Європи з боксу 1975 року в Катовицях (Польща) у чвертьфіналі змагань переміг Мартіна Ловлеса (Шотландія) та у півфіналі — Ремуса Косму (Румунія). У фінальному двобої поступився українцю Олександру Ткаченку.[3]

На літніх Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі (Канада) вдруге брав участь у змаганнях боксерів першої найлегшої ваги. У першому ж двобої поступився Сердамбіну Батсуку (Монголія).

Професійна кар'єра

На професійному ринзі дебютував 16 грудня 1978 року, перемігши Вікторіано Соліса.

У серпні 1979 року виборов титул чемпіона Іспанії у найлегшій вазі, перемігши Маріано Гарсію. Протягом 1979—1981 років провів чотири вдалих захисти титулу. У березні 1983 року втратив чемпіонський титул, поступившись тому ж таки Маріано Гарсії.

Двічі, у 1981 та 1982 роках, як претендент, змагався за титул чемпіона Європи у найлегшій вазі, проте обидва рази технічним нокаутом поступався Чарлі Магрі.

У 1984 році перейшов у легшу вагу, де провів чотири поєдинки, програвши всі: двічі змагався за титул чемпіона Іспанії та одного разу — за титул чемпіона Європи проти Чиро Де Лева. Після цього завершив виступи.

Примітки
  1. 20.European Championships Pionir Hall, Belgrade, Yugoslavia June 1-9, 1973. (англ.)
  2. 1.World Championships — Havana, Cuba — August 17-30 1974. (англ.)
  3. 21.European Championships Spodek Arena, Katowice, Poland June 1-8, 1975. (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.