Ентоні Іден
Сер Ентоні Іден (англ. Sir Anthony Eden, 12 червня 1897 — 14 січня 1977; з 1961 пер та 1-й граф Ейвонський, англ. 1st Earl of Avon) — британський державний діяч, консерватор, у 1935–1938 роках (кабінет Болдвіна) та у 1940–1945 (військовий уряд Черчилля) міністр закордонних справ, у 1955–1957 роках 64-й глава уряду, після того, як переміг на парламентських виборах у травні 1955 року. Він одним з перших розповів усьому світу про плани нацистів знищити всіх європейських євреїв. Саме йому належить заслуга з порятунку кількох сотень тисяч євреїв від Голокосту.
| Ентоні Іден Anthony Eden | |||
![]() Ентоні Іден | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 7 квітня 1955 — 10 січня 1957 | |||
| Монарх: | Єлизавета II | ||
| Попередник: | Вінстон Черчилль | ||
| Наступник: | Гарольд Макміллан | ||
| |||
| 28 жовтня 1951 — 7 квітня 1955 | |||
| Монарх: | Єлизавета II | ||
| Попередник: | Герберт Моррісон | ||
| Наступник: | Гарольд Макміллан | ||
| |||
| 22 грудня 1940 — 26 липня 1945 | |||
| Прем'єр-міністр: | Вінстон Черчилль | ||
| Попередник: | Едуард Вуд | ||
| Наступник: | Бевін Ернест | ||
| |||
| 22 грудня 1935 року — 20 лютого 1938 року | |||
| Прем'єр-міністр: | Стенлі Болдвін | ||
| Попередник: | Семюель Гор | ||
| Наступник: | Едуард Вуд | ||
| Ім'я при народженні: | англ. Robert Anthony Eden | ||
| Народження: |
12 червня 1897[1][2][…] Дарем, Англія, Сполучене Королівство | ||
| Смерть: |
14 січня 1977[1][2][…] (79 років) Alvediston Manord, Alvedistond, Вілтшир, Вілтшир, Велика Британія[3] | ||
| Поховання: |
![]() | ||
| Країна: | Велика Британія і Сполучене Королівство | ||
| Релігія: | англіканство | ||
| Освіта: | Крайст Черч, Ітонський коледж, Університет Оксфорда і Sandroyd Schoold | ||
| Партія: | Консервативна партія | ||
| Батько: | William Edend[4] | ||
| Мати: | Sybil Frances Greyd[4] | ||
| Шлюб: | Beatrice Beckettd[3] і Clarissa Edend[3] | ||
| Діти: | Клариса Іден, графиня Ейвонська | ||
| Нагороди: | |||
Під час прем'єрства Черчилля Іден вважався його наступником, проте проявив себе, перш за все, як міністр закордонних справ під час війни. Його прем'єрство виявилося короткочасним та невдалим (Суецька криза у 1956 році, що закінчилася для Великої Британії катастрофічно). Йому довелося піти у відставку після масових виступів населення та поступитися лідерством у партії Макміллану).
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Encyclopædia Britannica
- Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- Lundy D. R. The Peerage
.jpg.webp)
