Ефір (міфологія)
Ефі́р, або ете́р (грец. αιθηρ, лат. aither), — верхній шар повітря, місце перебування богів. Етер — син Ереба й Нікс (Гесіод), або Хаосу й Темряви, чоловік Гемери (Дня) або Землі. Пізніше вважали, що Етер — це найвища оболонка всесвіту, з якої виникли сонце і зірки, і в якій живуть боги. У Платона Етер виступає як окрема небесна стихія, чітко відмежована від чотирьох земних — землі, води, повітря і вогню. Арістотель наділяв Етер здатністю до вічного кругового руху і трактував його як першу рушійну силу всесвіту. Лукрецій теж розглядав Етер як начало, що рухає небесні тіла і складається з найлегших найрухливіших атомів.
| Ефір | |
|---|---|
 | |
| Божество в | давньоримська релігія і давньогрецька релігія |
| Батько | Ереб |
| Мати | Нікс |
| Брати/сестри | Гемера |
| Діти | Thalassad, Aura, Гея, Уран, Aergiad, Ерос, Діона, Altercatiod, Dolosd і Dolord |
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.