Жозе Рамуш-Орта
Жозе Рамуш-Орта (порт. José Manuel Ramos-Horta, 26 грудня 1949, Ділі) — другий президент Східного Тимору після проголошення незалежності від Індонезії. Обіймав посаду з 20 травня 2007 року до 20 травня 2015 року. Один із засновників руху ФРЕТІЛІН, активний борець за незалежність Східного Тимору від Індонезії.
| Жозе Рамуш-Орта порт. José Manuel Ramos-Horta | |
|---|---|
| порт. José Manuel Ramos-Horta | |
 Жозе Рамуш-Орта порт. José Manuel Ramos-Horta | |
| Президент Східного Тимору | |
| 20 травня 2007 — 20 травня 2015 | |
| Попередник | Шанана Гужмау |
| Наступник | Таур Матан Руак |
| Прем'єр-міністр Східного Тимору | |
| 26 червня 2006 — 19 травня 2007 | |
| Попередник | Марі Алкатірі |
| Наступник | Шанана Гужмау |
| Народився |
26 грудня 1949 (72 роки) Ділі |
| Відомий як | політик, адвокат, legal counsel |
| Місце роботи | Університет Оксфорда |
| Країна | Східний Тимор[1] |
| Освіта | Школа міжнародних відносин Колумбійського університетуd, Академія міжнародного права (1983), Antioch Colleged (1984) і Fondation René-Cassind |
| Політична партія | безпартійний |
| У шлюбі з | Анна Песоа Пінто (розлучений) |
| Діти | Loro Hortad |
| Професія | політик |
| Релігія | католик |
| Нагороди |
 Нобелівська премія миру (1996)  Орден Хосе Марті |
| Підпис |
 |
| ramoshorta.com | |
Біографія
Народився 26 грудня 1949 у Ділі, столиці Східного Тимору. Його мати була тиморкою, а батько — португальцем. У нього було 11 братів та сестер, 4 з яких були вбиті Індонезійськими військовиками.
Жозе Рамуш-Орта вивчав Міжнародне право у Гаазькій академії міжнародного права у 1983 році. Також вивчав Міжнародне право прав людини у Міжнародному інституті з прав людини.
З початку 1970-х брав активну участь у русі за незалежність Східного Тимора. Обіймав посаду «міністра закордонних справ у вигнанні» (1975, 2000—2002). У 1988 році вийшов з руху ФРЕТІЛІН та продовжив діяльність як незалежний політик.
У 1996 разом з єпископом Карлушем Біле отримав Нобелівську премію миру.
Після здобуття Східним Тимором незалежності у 2002 став міністром закордонних справ нової держави, а в 2006–2007 — прем'єр-міністр Східного Тимору. З 20 травня 2007 — другий президент після проголошення незалежності країни.
11 лютого 2008 року був важко поранений в живіт внаслідок замаху, організованого екстремістською організацією бойовиків Східного Тимору. Внаслідок замаху лідер бойовиків, Алфреду Рейнаду, загинув. Після замаху Рамос-Орта був доставлений на австралійську військову базу у Ділі, згодом був переправлений до Австралії. Лікарі констатували 2—3 поранення, особливо важко була зачеплена права легеня. Був переведений у стан штучної коми для підтримки життєвих функцій організму. Виведений з цього стану 21 лютого. 17 квітня Жозе Рамуш-Орта повернувся до Східного Тимору й дав прес-конференцію в аеропорту одразу після повернення.