Збройні сили Філіппін

Збройні сили Філіппін (тагал. Sandatahang Lakas ng Pilipinas) — військова організація Філіппінської Республіки призначена для захисту свободи, незалежності та територіальної цілісності держави. Складаються із сухопутних військ, військово-морських та військово-повітряних сил.

Збройні сили Філіппін
Sandatahang Lakas ng Pilipinas
Файл:AFP 3D.jpg
Емблема Збройних сил Філіппін
Засновані 1897 — 25 вересня 1903
Поточна форма з 21 грудня 1935
Види збройних сил
Сухопутні війська Філіппін (Філіппінські Армія) (тагал. Hukbong Katihan ng Pilipinas);
Військово-морські сили Філіппін (тагал. Hukbong Dagat ng Pilipinas), включаючи морську піхоту;
Військово-повітряні сили Філіппін (тагал. Hukbong Himpapawid ng Pilipinas)
Командування
Командувач Генерал-лейтенант Дельфін Банго[1]
Людські ресурси
Вік 18-25 років[2]
Населення у
призовному віці		 25,079,262 ч., віком 16-49 (оц. 2010),
24,556,912 ж., віком 16-49 (оц. 2010)
Придатних для
військової служби		 19,650,825 ч., віком 16-49 (оц. 2010),
21,029,243 ж., віком 16-49 (оц. 2010)
Щорічно досягають
призовного віку		 1,039,679 ч. (оц. 2010),
1,001,448 ж. (оц. 2010)
Активні службовці 125 000 (2014) (140 місце)
Резерв 131 000 (2014)
Витрати
Відсоток у ВВП 0.9 % (2005)[3]
Історія
Філіппінська революція 1896 — 1898
Філіппіно-американська війна 1899 — 1903
Друга світова війна 1941 — 1945
Корейська війна
Війна у В'єтнамі
Війна в Перській затоці
Іракська війна
Повстання на Філіппінах
Збройні сили Філіппін у Вікісховищі

Історія

Після революції 1896 року на Філіппінах почалася збройна боротьба проти іспанського колоніального правління. На зборах в місті Техерос революційний уряд, на чолі з Еміліо Агінальдо (тагал. Emilio Aguinaldo), оголосив про створення Філіппінської армії, основою якої були Філіппінські революційні сили, які 30 серпня 1896 року підняли повстання проти іспанських військ. Війна з іспанцями тривала до 10 грудня 1898 року, коли, за Паризьким мирним договором, Іспанія відмовлялася від усіх прав на Філіппіни на користь США.

Оскільки США відмовилися визнати незалежність Філіппін, Філіппінська Республіка в 1899 році оголосила США війну, яка офіційно тривала до 25 вересня 1903 року, коли останні філіппінські частини, під командуванням генерала Симеона Оли (тагал. Simeon Ola), здалися американцям.

Після філіппіно-американської війни Філіппіни стали залежною від США територією, і лише в 1935[4] році, з наданням їм ширшої автономії, почалося формування нової Філіппінської армії, в складі якої також утворилися Берегова охорона та Армійський авіакорпус.

Ще одним збройним формуванням були Філіппінські поліцейські сили (англ. Philippine Constabulary), які підпорядковувалися Департаменту внутрішніх справ.

7 вересня 1950 року уряд Філіппін прийняв рішення відправити філіппінський експедиційний корпус до Південної Кореї, щоб допомогти відбити агресію з півночі. Філіппіни послали п'ять батальйонів піхоти, загальною чисельністю 7420 солдатів.

23 грудня 1950 року Філіппінська армія отримала свою сучасну назву — Збройні сили Філіппін. Спочатку вони складалися з чотирьох основних компонентів: сухопутних військ, військово-повітряних сил, військово-морських сил і поліцейських сил. Територія країни спочатку ділилася на чотири військові округи, однак, на початку 80-х років XX століття, загострення становища в країні змусило знову реорганізувати національні збройні сили. Замість 4 військових округів були створені 12 регіональних командувань[5].

Склад збройних сил

Сухопутні війська

Військово-морські сили
BRP Ramon Alcaraz (PF-16)
BRP Ramon Alcaraz (PF-16) 
BRP Apolinario Mabini (PS-36)
BRP Apolinario Mabini (PS-36) 
BRP Emilio Jacinto (PS-35) разом з BRP Rizal на навчаннях CARAT з US Navy
BRP Emilio Jacinto (PS-35) разом з BRP Rizal на навчаннях CARAT з US Navy 
BRP Dagupan City (LC-551)
BRP Dagupan City (LC-551) 
BRP Juan Magluyan (PG-392)
BRP Juan Magluyan (PG-392) 

Першими бойовими одиницями військово-морських Філліпін, оснащенних ракетами, стала модифікація MK. 3 Multi-Purpose Attack Craft.

Військово-повітряні сили
OV-10A Bronco

На озброєнні ВПС Філіппін знаходиться наступна техніка та засоби ураження:[6] (англ.)

Тип Кількість Заказ
FA-50 12
OV -10 Bronco 8
C-130 B/H/T Hercules 3 2
C.212 2
C.295 3
F27 2
Nomad 22 1
Turbo Commander 1
AS.550 4
AW.109 8
Bell 205 8
Bell 212 / 412 1 5
MD.520 25
S-76 9
SF.260 20
S-211 3
W-3 7
UH-1D / H 28 11

Галерея
Філіппінська морська піхота висаджується на берег з десантного автомобіля під час навчань в 2009 році.
Філіппінська морська піхота висаджується на берег з десантного автомобіля під час навчань в 2009 році. 
Загін NAVSOG піднімається на борт корабля "BRP Dagupan City" під час морського навчання.
Загін NAVSOG піднімається на борт корабля "BRP Dagupan City" під час морського навчання. 
сержант філіппінської армії Маноло Мартін демонструє під курсової підготовки виживання, як правильно тримати в руках королівську кобру.
сержант філіппінської армії Маноло Мартін демонструє під курсової підготовки виживання, як правильно тримати в руках королівську кобру. 

Примітки
  1. Leadership
  2. Military of Philippines, CIA — The World Factbook
  3. Philippines
  4. National Defense Act.
  5. History of the Armed Forces of the Philippines
  6. Flightglobal Insight's World Air Forces 2015

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.