Золотий ключик, або Пригоди Буратіно

«Золотий ключик, або Пригоди Буратіно»
рос. Золотой ключик, или Приключения Буратино
Жанр	казка
Автор	О. М. Толстой
Мова	російська
Опубліковано	1936
ISBN-13:	978-5-465-01370-3
ISBN-10:	5-465-01370-2
	Цей твір у Вікісховищі

«Золотий ключик, або Пригоди Буратіно» (рос. Золотой ключик, или Приключения Буратино) — повість-казка Олексія Миколайовича Толстого, що являє собою літературну обробку казки Карло Коллоді «Пригоди Піноккіо. Історія дерев'яної ляльки». Толстой присвятив книгу своїй майбутній дружині Людмилі Іллівні Крестинській.

Історія створення

Створення повісті почалося з того, що в 1923 році Олексій Толстой, будучи в еміграції, редагував російський переклад казки італійського письменника Карло Коллоді «Пригоди Піноккіо. Історія дерев'яної ляльки» (1883), здійснений Ніною Петровською. Через рік ця книга вийшла в Берліні, у видавництві «Напередодні»[1] (коли Толстой вже повернувся в СРСР).

Вона виділяється рядом адаптацій італійських реалій до російських, стилістичними переробками (російські прислів'я, приказки та т.п.) та іншими відмінностями від оригіналу,[2][3] які згодом перейшли в «Золотий ключик». Наприклад, ім'я батька Піноккіо в цьому перекладі — Карло (в оригіналі — Джеппетто).

У жовтні 1933 року Олексій Миколайович підписує з «Детгизом» договір на переробку свого (в співавторстві з Ніною Петровською) переказу «Піноккіо», а навесні 1935 року повертається до цієї казки, відклавши роботу над трилогією «Ходіння по муках»[2] (в той час письменник приходив до тями після інфаркту міокарда, перенесеного в грудні 1934 року).

Сюжет

Дія казки відбувається у вигаданому італійському «містечку на березі Середземного моря».

Персонажі

Карабас-Барабас

Література

Арзамасцева И. Н. Школа для Буратино, или «Грустные и прозрачные воспоминания» // Детские чтения. — 2018. — Т. 13, вып. 1 (26 октября). — С. 319–324. — ISSN 2304-5817.
Василькова А. Н.. Золотой ключик А. Н. Толстого // Феномен виртуальности: О переходе между мирами — на материале книг, спектаклей и фильмов, которые читали и смотрели дети второй половины ХХ и начала XXI века. — ГИИ, 2016. — С. 123—134. — ISBN 978-5-98287-097-1.
Липовецкий, М. Н. Буратино: Утопия свободной марионетки // Весёлые человечки: культурные герои советского детства. — Новое литературное обозрение. Научная библиотека, 2008. — Вип. LXXIV. — С. 125—152. — ISBN 978-5-86793-642-6.
Петровский М. С. Что отпирает «Золотой ключик» // Книги нашего детства. — Издательство Ивана Лимбаха, 2008. — С. 217—324. — 2000 прим.
Прохоров А.. Три Буратино: Эволюция советского киногероя // Весёлые человечки: культурные герои советского детства. — Новое литературное обозрение. Научная библиотека, 2008. — Вип. LXXIV. — С. 123—180. — ISBN 978-5-86793-642-6.

Примітки

Коллоди К. Приключения Пиноккио / Перевод с итальянск. Нины Петровской. Переделал и обработал Алексей Толстой. Илл. Льва Малаховского. — Берлин: Накануне, 1924. — [Сер. «Детская библиотека „Накануне“»]. — 102 с.
Петровский, 2008.
Следует отметить, что иллюстрации к этой книге выполнены Львом Малаховским — родным братом Бронислава Малаховского, первого иллюстратора «Золотого ключика».

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Коллоди К. Приключения Пиноккио / Перевод с итальянск. Нины Петровской. Переделал и обработал Алексей Толстой. Илл. Льва Малаховского. — Берлин: Накануне, 1924. — [Сер. «Детская библиотека „Накануне“»]. — 102 с.

[FOOTNOTEПетровский2008-2] Петровский, 2008.

[3] Следует отметить, что иллюстрации к этой книге выполнены Львом Малаховским — родным братом Бронислава Малаховского, первого иллюстратора «Золотого ключика».