Йосиф Ковачев
Йосиф Ковачев (болг. Йосиф Ковачев; нар. 14 січня 1839, Штип — пом. 31 жовтня 1898, Софія — болгарський вчений, педагог, міський голова Софії.
| Йосиф Ковачев | |
|---|---|
| болг. Йосиф Ковачев | |
![]() | |
| Народився |
14 січня 1839 Штип, Македонія |
| Помер |
31 жовтня 1898 (59 років) Софія, Болгарія |
| Поховання | Центральний цвинтар Софіїd |
| Громадянство |
|
| Національність | болгари |
| Діяльність | вчений, педагог, міський голова Софії |
| Alma mater | Київська духовна семінарія |
| Знання мов | болгарська |
| Заклад | Софійський університет Святого Климента Охридського |
| Членство | Болгарська академія наук |
| Посада | мер |
| Брати, сестри | Q12287083? |
| Автограф |
|
Біографія
Народився 14 січня 1839 в болгарському місті Штип (нині Північна Македонія). Початкову освіту здобув у Штипі, далі навчався в семінарії в Белграді (1859), а потім був переведений до Київської семінарії, де перебував у період з 1864 по 1868.
Після навчання повернувся до Болгарії, невдовзі створив першу болгарську чоловічу школу у Штипі, а його помічником був тоді Александер Попорушев. У 1872 році він був призначений шкільним інспектором у Кюстендилі. У 1873 році він випустив свою книгу «Шкільна педагогіка або методичний посібник для вчителів і керівників національних шкіл», це був перший болгарський підручник з педагогіки.
Був обраний членом Установчих зборів в 1879. Головний секретар Міністерства внутрішніх справ (1880–1881), член Державної ради (1882) і міський голова Софії (1886-1887).
З 1888 і до кінця свого життя — викладач педагогіки у вищій школі в Софії (нині Софійський університет). У 1895 на ІІ Македонському конгресі він був обраний заступником голови вищого Македонського Комітету. На III Македонському конгресі в наступному році знову був обраний заступником голови Комітету, з березня по червень 1897 — голова Комітету.
Джерела
- «Едно мнение върху общия език и правописание у нас», публикувано във в-к «Ден», год. I, бр. 16, Цариград, 26 май 1875 г.
- «Школска педагогия или методическо ръководство за учителите и управителите на народни школи», Пловдив, Свищов, Солун, 1873 г.
- «Завещание; Биография на Дарителите — Екатерина и Йосиф Ковачови», София, 1936 година",




