Йосиф (Семашко)
Йо́сиф Сема́шко (25 грудня 1798, Павлівка — 23 листопада 1868, Вільно) — митрополит, церковний діяч родом з сучасної Вінниччини. Спочатку унійний, з 1839 православний.
| Йосиф Семашко | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 6 квітня 1840 — 23 листопада 1868 | |||
| Обрання: | 6 квітня 1840 | ||
| Церква: | Російська Православна Церква | ||
| Наступник: | Макарій Булгаков | ||
| |||
| 2 квітня 1833 — 12 лютого 1839 | |||
| Обрання: | 2 квітня 1833 | ||
| Церква: | Руська Унійна Церква | ||
| Попередник: | Йосафат Булгак | ||
| |||
| 21 квітня 1829 — 2 квітня 1833 | |||
| Обрання: | 21 квітня 1829 | ||
| Церква: | Руська Унійна Церква | ||
| |||
| 21 квітня 1829 — 2 квітня 1833 | |||
| Обрання: | 21 квітня 1829 | ||
| Церква: | Руська Унійна Церква | ||
| Народження: | 25 грудня 1798 Павлівка, Липовецький повіт Київська губернія,  Російська імперія | ||
| Смерть: | 23 листопада 1868 (69 років) Вільно, Російська імперія | ||
| Похоронений: | Вільно, Монастир Святого Духа | ||
| Батько: | Йосиф | ||
| Прийняття священичого сану: | 28 грудня 1821 | ||
| Єпископська хіротонія: | 4 серпня 1829 | ||
| Нагороди: |
| ||
Життєпис
Народився у селі Павлівка Липовецького повіту Київської губернії (нині Іллінецький район Вінницької області) в сім'ї греко-католицького[1] священика. Закінчив Головну Духовну Семінарію при Віленському Університеті, з 1821 — священик, з 1822 у Петербурзі при уніятському департаменті Римо-Католицької Духовної Колеґії. Записка С. про приєднання уніятів до Православної Церкви і проект реорганізації Унійної Церкви були використані у царському декреті 1827 про створення окремої Греко-Уніатської Колеґії. З 1829 — єпископ мстиславльський, з 1832 — литовський і голова білоруської консисторії. 1835 року як член таємного Комітету уніатських справ підготував підпорядкування (1837), а в 1839 р. приготував «приєднання» Унійної Церкви до Російської Православної. 1840 — архієпископ литовський і віленський. 1844 року переїхав до Жировичів і, як правлячий православний архієпископ, допомагав русифікувати Білорусь. 1847 — член Святішого Синоду. 1852 — митрополит.
Переконував останніх греко-католицьких єпископів Білорусі Василя Лужинського (адміністратор Полоцької єпархії) та Антонія Зубка (Берестейський єпископ) перейти на православ'я. Батька наказав вивезти на Сибір через відмову перейти на московське правовслав'я; як виняток, був вивезений вглиб Росії.[1]
Примітки
- Василь Верига. Нариси з історії України… С. 112.
Джерела
- Минські духовні школи (біографія Йосифа Семашка)
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Василь Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів: Світ, 1996. — 448 с.— С. 112. ISBN 5-7773-0359-5
- Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996). ― Львів: Каменяр, 1996. ― 567 С.