Кано Тіканобу
Кано Тіканобу (7 серпня 1660 — 15 лютого 1728) — японський художник періода Едо. Представник школи Кобікітьо.
| Кано Тіканобу | |
|---|---|
| 狩野周信 | |
![]() | |
| Ім'я при народженні | Дзосен |
| Народився |
7 серпня 1660 Едо |
| Помер |
15 лютого 1728 Едо |
| Поховання | Ikegami Honmon-jid |
| Підданство | Японія |
| Діяльність | художник |
| Відомі учні | Торіяма Секіен і Rihō-joōd |
| Рід | Рід Кано |
| Батько | Кано Цуненобу |
| Мати | донька Кано Ясунобу |
| Брати, сестри | Kanō Minenobud |
Життєпис
Син Кано Цуненобу, голови відгалуження школи Кано — Кобікітьо, і доньки Кано Ясунобу (голови іншої гілки Кано — Накабасі). Народився в Едо 1660 року, отримавши ім'я Дзосен. Замолоду долучився до родинної справи, навчався малювання в батька. У 1678 році він став гойо-есі (придворним живописцем сьогунату). У 1681 році виконав свою першу роботу — під керівництвом батька брав участь в оформленні замка в Едо.
У 1713 році після смерті батька очолив школу Кобікітьо. На замовлення сьогуна виконував розписи ширм в подарунок корейському вану і вану Рюкю. У 1719 році у віці 60 років художник отримав почесне звання «хоген», яким нагороджували діячів культури і мистецтва. До самої смерті мав шану сьогунату. Помер 1728 року.
Творчість
Творчість розвивалася в традиційному руслі школи Кано, водночас їй притаманні чуттєвість і досконалість зображення об'єктів. Був майстром анімалістичного жанру, часто зображував тварин, зокрема в гумористичній манері. Темами творів були класичні китайські і японські сюжети, насамперед композиції «семи мудреців». Одним з найбільш популярних був сюжет «дикі коні під вербовим деревом». Ймовірно, виконував ескізи з натури, що давало змогу художникові домагатися досить достовірного ефекту в зображенні тварин.
Джерела
- Kano Josen Chikanobu
- Kano Chikanobu[недоступне посилання з липня 2019]
