Капиця Андрій Петрович

Андрій Петрович Капиця
рос. Андрей Петрович Капица
Народився	9 липня 1931; Кембридж
Помер	2 серпня 2011 (80 років); Москва
Поховання	Московська область
Країна	СРСР; Росія
Діяльність	географ, геолог, геоморфолог, гляціолог
Alma mater	Московський університет
Галузь	географія, геоморфологія, гляціологія
Заклад	Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Звання	член-кореспондент АН СРСР
Ступінь	доктор географічних наук
Аспіранти, докторанти	Бровко Петро Федорович
Членство	Академія наук СРСР
Рід	Капиціd
Батько	Капиця Петро Леонідович
Мати	Anna Krylovad
Брати, сестри	Капиця Сергій Петрович

Андрі́й Петро́вич Капи́ця (нар. 1931 — пом. 2011) — радянський і російський географ, геоморфолог і гляціолог, заслужений професор Московського університету, член-кореспондент АН СРСР (згодом — РАН) з 1970 року.

Автор близько 200 наукових і науково-популярних робіт.

Життєпис

Народився в університетському місті Кембриджі (Велика Британія) в родині радянського фізика і лауреата Нобелівської премії Петра Капиці. Молодший брат радянського фізика і телеведучого Сергія Капиці.

У 1953 році закінчив географічний факультет Московського державного університету, після чого працював у лабораторії експериментальної геоморфології того ж факультету.

Учасник чотирьох антарктичних експедицій. У 1967—1969 роках — керівник геофізичної експедиції АН СРСР у Східну Африку.

У 1966—1970 роках очолював географічний факультет МДУ. У 1970 році обраний членом-кореспондентом АН СРСР. У 1972 році виступив ініціатором створення у Владивостоці Тихоокеанського інституту географії ДСВ АН СРСР, ставши його першим директором.

У 1977 році через хворобу повертається до Москви. З 1978 року завідувач кафедрою загальної фізичної географії і палеогеографії географічного факультету МДУ (після реорганізації у 1987 році — кафедрою раціонального природокористування). Одночасно, з 1978 по 1990 роки, був заступником Головного вченого секретаря АН СРСР і головою Наукової ради з виставок АН СРСР.

Мешкав у Москві, де й помер. Похований на Аксиньїнському кладовищі у Підмосков'ї.

Наукова діяльність

У 1958 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Морфологія льодовикового покриву Східної Антарктиди», а у 1968 році — докторську дисертацію на тему «Підлідний рельєф Антарктиди».

Автор наукових праць по динаміці і морфології льодовикового щита Східної Антарктиди.

Після обробки результатів Першої радянської антарктичної експедиції 1955—1957 років висунув гіпотезу про існування величезного підлідного озера під станцією «Восток». Пізніше, у 1996 році, гіпотеза підтвердилася.

Нагороди і почесні звання

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями. Лауреат Державної премії СРСР (1971) — за участь у створенні «Атласу Антарктики» і премії імені Д. М. Анучина (1972). Заслужений діяч науки Росії (2002).

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.