Катерина Болгарська
Катерина Болгарська (*Екатерина Българска, 1005/1010 —після 1063) — візантійська імператриця.
| Катерина Болгарська | |
|---|---|
| Народилася | 1005/1010 |
| Померла |
після 1063 монастир Мірелайон |
| Країна |
|
| Національність | болгарка |
| Діяльність | суверен |
| Титул | імператриця |
| Посада | візантійська імператриця-консорткаd |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Комітопули |
| Батько | Іван Владислав |
| Мати | Марія |
| Брати, сестри | Пресіан II, Alusian of Bulgariad і Trayan of Bulgariad |
| У шлюбі з | Ісаак I Комнін |
| Діти | 1 син і 1 донька |
Життєпис
Походила з династії Комітопулів. Донька Івана Владислава, царя Болгарії, та Марії (за деякий відомостями мала родинний зв'язок з чеською династією Пржемисловичів). Народилася між 1005 та 1010 роками. У 1018 році після підкорення Болгарії візантійцями опинилася у Константинополі.
В середині 1020-х років вийшла заміж за представника місцевої знаті з феми Македонія — Ісаака Комніна. У 1029 році брат Катерини — Пресіан — і мати Марія брали участь у змові проти імператора Романа III. Змову було розкрито: Пресіана засліплено, а Марію разом з Катериною і її чоловіком заслано до фему Букеларії. У 1057 році чоловік Катерини зумів стати імператором. Вона ж отримала титул Августи. Ймовірно мала певний вплив на чоловіка, а саме призначення на посади своїх родичів.
У 1059 році після хвороби імператор Ісаак I зрікся трону на користь Костянтина Дуки. Катерина зберегла свій статус при дворі. Проте у 1061 році сама пішла до монастиря Мірелайон, де стала черницею під ім'ям Ксенія (за іншими відомостями — Олена). Остання згадка про неї відноситься до 1063 року. Дата смерті невідома.
Родина
Чоловік — Ісаак I Комнін, візантійський імператор
Діти:
- Мануїл (1030—1042/1057)
- Марія (1034—д/н)
Джерела
- Sewter, Edgar Robert Ashton, ed. (1953). The Chronographia of Michael Psellus. New Haven, Connecticut: Yale University Press.
- Lynda Garland, Byzantine Empresses: Women and Power in Byzantium, Angleterre, Routledge, 1999, p. 343.
- Leonora Neville, The Byzantine World, Angleterre, Routledge, 2010, p. 640.