Клюки (Тетіївський район)
Клюки́ — село в Україні, у Тетіївській міській громаді Білоцерківського району Київської області. Відоме з XVII ст.
| село Клюки | |
|---|---|
._%D0%92'%D1%97%D0%B7%D0%B4_%D1%83_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE.jpg.webp) | |
| Країна |  Україна |
| Область | Київська область |
| Район/міськрада | Білоцерківський район |
| Рада | Тетіївська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1601[1] |
| Населення | 691 |
| Площа | 2,922 км² |
| Густота населення | 236,48 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 09853 |
| Телефонний код | +380 4560 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°12′03″ пн. ш. 29°47′56″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
201 м |
| Найближча залізнична станція | Високе |
| Відстань до залізничної станції |
4,5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 09853, Київська обл., Тетіївський р-н, с.Клюки, вул. Центральна, 1 |
| Карта | |
  Клюки | |
 Клюки | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Розташування
Село Клюки знаходиться на межі Київської та Черкаської областей, вздовж р. Постава, що в с. Шуляки сусідньої Черкаської області впадає в р. Гірський Тікич. Місцева назва річки Фоса, Кривава Густя, а історична — Постава. На околиці села знаходиться південна крайня точка Київської області.
Найближча залізнична станція — Високе. Там ходить поїзд Козятин-Жашків. Вона знаходиться одразу за селом Горошків.
Історія
Відомостей про походження назви села не збереглося. За даними Л. Похилевича (1864 рік), «…раніше село належало генералу Мальчевському, а наданий час господарями села є сім поміщиків: Вербицький Вікентій, Вербицький Валеріан, Генкель Іософат і Генкель Станіслав, Кулеш Йосип, Кулеш Валеріан та Трембіцький Антон. Кожному з них належала певна кількість десятин землі. Православній церкві належало 64 десятин землі.»
Згадується також, що у 1833 році в селі було повстання. В його організатора Каетана Висоцького було конфісковано землю. До найдавніших пам'яток села, які збереглися до настояного часу відносять 34 могили, що розкидані по полях і замок на межі з полями села Шуляки. Це неподалік того місця, де р. Постава впадає в Гірський Тікич. Замок складається з двох могил, з'єднаних між собою валом, довжиною у декілька сажнів.
Згідно з записами за 1900 рік, у селі було 255 дворів, 1603 мешканця (845 чоловіків та 758 жінок). Головне заняття жителів села — землеробство. Від повітового міста Тараща до села було 80 верст. Пошта земська та казенна знаходилися в містечку Животів.
Село історично поділено на декілька кутків, які мають свої назви. Зокрема, у Ремінній за переказами старожилів вимочували шкури, з яких потім робили упряж для коней. Частину села (в сторону Стадниці) називають Хорунжий куток, бо там у 18 столітті жив колишній козацький хорунжий. Куток села, що до Шуляків, називають Хутір. Ця назва залишилася з часів Столипінської реформи, коли був дозволений хутірський тип поселень. Згодом село розбудувалося і з'єдналося з Хутором. До 22 травня 1957 року село входило до складу Оратівського району Вінницької області.
Зараз у селі 294 двори та 635 жителів.
Галерея
._%D0%92%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%9C%D0%B8%D1%80%D1%83.jpg.webp)
Вулиця Миру._%D0%A1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0.jpg.webp)
Сільська рада._%D0%A8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0.jpg.webp)
Школа._%D0%94%D0%B8%D1%82%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%BA.jpg.webp)
Дитсадок._%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8.jpg.webp)
Будинок культури._%D0%9C%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BD.jpg.webp)
Магазин._%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0.jpg.webp)
Церква._%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%81%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D1%83%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B0.jpg.webp)
Автобусна зупинка
Пам'ятник воїнам-односельцям
Пам'ятний знак жертвам Голодомору
Видатні люди
- Бублик Борис Миколайович (1936—1999) — професор, дійсний член АН України, був викладачем Київського університету ім. Т. Г. Шевченка
- Поліщук Валерій Миколайович (* 1962) — професор, доктор психологічних наук, Заслужений працівник освіти України, професор Київського університету імені Бориса Грінченка.