Козолець

Козолець (словен. kozolec) — вертикальна сушарка для сіна без опори, характерна здебільшого для Словенії. Є постійною конструкцією, виконаною з дерева, на якій сушиться корм для тварин (сіно), хоча її застосовують для сушіння не лише його.[1] Інші продукти харчування (кукурудза тощо) також сушаться на ній. Хоча козольці мають здебільшого практичний характер, словенці часто художньо оформлюють їх та представляють як один зі зразків народної архітектури Словенії.[1]

Козолець Симончича, найбільша конструкція даного типу в Словенії

Розповсюдження

Даний тип конструкції можна знайти майже на всій території Словенії, крім Прекмур'я, східної Штирії та Словенського Примор'я, а також в італійському регіоні Фріулі[2] та окрузі Лієнц (Австрія). У німецькій мові козолець має назву Harpfe або Köse.[3]

Назви та різновиди

Словенці застосовують такі назви, як kozolec, kozuc (ці назви не є літературними, вживаються стосовно однолінійних сушарок), stog (здебільшого у Верхній Крайні, особливо біля Студора (регіон Бохінь)) і toplar.[1] Перші дві назви, можливо, походять від слова kozel (козел), що випливає з розгалуженої структури, вживаної для зберігання та сушіння сіна чи зерна (подібно до німецького sägebock і англійського sawbuck).[4] Назва stog є похідною від старослов'янського stogъ (купа).[4] Назва toplar (або як варіант doplar) запозичена з австрійського діалекту німецької (Doppler) та застосовується до подвоєних козольців.[4]

Специфічні різновиди козольців:

  • одинарні прямолінійні (enojni stegnjeni kozolec)[5]
  • одинарні прямолінійні з дахом (stegnjeni kozolec s plaščem)[5]
  • подвійні прямолінійні (dvojni stegnjeni kozolec)[5]
  • подвійні з дахом (dvojni vezani kozolec)[5]
  • подвійні з дахом та однією стійкою (dvojni vezani kozolec v eno drevo)[5]
  • подвійні з дахом та двома стійками (dvojni vezani kozolec v dve drevesi, toplar)[5]
  • подвійні з дахом розширені (toplar z repom)[6]
  • подвійні з дахом та навісом (kozolec s hišo)[6]
  • подвійні дворівневі (kozolec na kozla, kozolec na psa)[5]
  • Одинарний прямолінійний козолець
  • Одинарний прямолінійний козолець із дахом
  • Подвійний прямолінійний козолець
  • Подвійний козолець із дахом
  • Подвійний козолець із дахом та двома стійками
  • Подвійний козолець із дахом розширений
  • Подвійний козолець із дахом та навісом
  • Дворівневий подвійний козолець

Музей

Протягом 2010—2013 міська влада Шентруперта (південно-східна частина Словенії) побудувала музей просто неба Dežela kozolcev (Країна козольців). Колекція включає в себе дев'ятнадцять зразків сушарок для сіна, серед яких сімнадцять козольців, найстаріший з яких був сконструйований у 1795. У музеї представлені всі типи козольців. Також музей слугує місцем проведення різних заходів.[7] Головним організатором проекту був мер Шентруперта Руперт Гоул. У долині Мирна, де знаходиться Шентруперт, було нараховано більш ніж 650 козольців. Найбільшим серед них, а також з усіх на території Словенії є козолець Симончича (словен. Simončičev kozolec).[8]

Див. також

Галерея

Примітки
  1. Applegate, Toby Martin (2008). he Kozolec: Material Culture, Identity, and Social Practice in Slovenia. Master's Thesis, University of Tennessee. Trace.tennessee.edu.
  2. Renzo Rucli, KOZOLEC monumento dell'architettura rurale. Cooperativa Lipa editrice, 1998
  3. Neusser-Hromatka, Maria. "Colourful Austria." Innsbruck: Pinguin-Verlag, 1977.
  4. Snoj, Marko. 2003. Slovenski etimološki slovar. Ljubljana: Modrijan.
  5. Oblak, Matija (2009). Kozolec. Ljubljana: Fakulteta za gradbeništvo in geodezijo (PDF) (Slovenian).
  6. Kozolec | Slovenski etnografski muzej (словен.). Etno-muzej.si. Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
  7. Na Dolenjskem raste prvi muzej kozolcev na svetu [In the Lower Carniola Grows The First Ever Museum of Hayracks]. MMC RTV Slovenija (Slovenian) (RTV Slovenija). 2 липня 2012.
  8. Rajšek, Bojan (24 червня 2012). Kozolci ne bodo več propadali [Kozolci Will Not Decay Anymore]. Delo.si (Slovenian).

Джерела
  • Čop, Jaka; Cevc, Tone: Slovenski kozolec = Slovene Hay-rack, Žirovnica 1993 (словен., англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.