Колядівка
Коля́дівка — село в Україні, у Новоайдарському районі Луганської області. Населення становить 905 осіб. Орган місцевого самоврядування — Колядівська сільська рада.
| село Колядівка | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Луганська область |
| Район/міськрада | Новоайдарський |
| Рада | Колядівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA44160030130039622 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1764 |
| Населення | 905 |
| Площа | 4,53 км² |
| Густота населення | 199,78 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 93520 |
| Телефонний код | +380 6445 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°05′07″ пн. ш. 39°11′51″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
66 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 935201, Луганська обл., Новоайдарський р-н, с.Колядівка, вул.Центральна,2а |
| Карта | |
![]() Колядівка | |
![]() Колядівка | |
| Мапа | |
| |
Розташоване на річці Євсуг, за 33 км від районного центру та за 30 км від залізничної станції Новий Айдар
Історія
Колядівка виникла у 1708 році. за іншим джерелом у 1764 р. У 1932–1933 роках Колядівка постраждала від Голодомору. Кількість встановлених жертв — 255 осіб[1]. У книзі «Врятована пам′ять. Голодомор 1932-33 років на Луганщині: свідчення очевидців» містяться спогади місцевої мешканки Коваль Уляни Іванівни (1921 року народження), яка описує ті події так:
«…Тридцять третій голодовку я знаю. Ми тоді в Колядівці жили. Яка я була?.. Я знаю, шо голодовка була страшна, і наші мати… У нас була соличка, так носили в конний завод соличку і міняли кінське мнясо: коняка чи здохла, чи заріжуть тамечка, і вони принесуть мнясця, і наші варили мати, і ми осталися живі, а нас п'ятеро було. Оце я знаю.
А сусід… Діти я не знаю, де їхні ділися, а чоловік жінку зарізав і в печі жарив, а голову в колодізь укинув. Оце по-сусідськи в нас, оце я знаю, оце таке було…»[2]
У 1974 р. на братській могилі встановлено меморіальні дошки з прізвищами загиблих жителів, а також споруджено пам'ятник воїнам — визволителям села від фашистів.
Населення
За даними перепису 2001 року населення села становило 905 осіб, з них 92,27 % зазначили рідною українську мову, а 7,73 % — російську[3].
Примітки
Посилання


