Коное Фумімаро

Фумімаро Коное (яп. 近衞文麿; 12 жовтня 1891, Токіо — 16 грудня 1945, Токіо) — японський політик, 34-й (4 червня 1937 — 5 січня 1939), 38-й (22 липня 1940 — 18 липня 1941) і 39-й (18 липня — 18 жовтня 1941) прем'єр-міністр Японії. Іноді прізвище невірно передають як «Коноє».

Коное Фумімаро
яп. 近衛文麿
Народився	12 жовтня 1891[1][2]^[…] Kōjimachi-ku^d
Помер	16 грудня 1945[1][2]^[…] (54 роки) Tekigaisō Park^d, Район Суґінамі ·отруєння ціаністим калієм^d
Поховання	Konoe Family Cemetery^d
Країна	Японська імперія  Японія
Діяльність	політик
Alma mater	Кіотський університет
Знання мов	японська[1]
Членство	Q11566914?
Напрямок	Японський націоналізм
Титул	Герцог
Посада	прем'єр-міністр Японії, прем'єр-міністр Японії і член Палати перів^d
Партія	Асоціація допомоги трону
Рід	Konoe family^d
Батько	Konoe Atsumaro^d
Брати, сестри	Tadamaro Miyagawa^d, Naomaro Konoe^d і Коное Хідемаро
У шлюбі з	Chiyoko Konoe^d
Діти	Fumitaka Konoe^d, Noguchi Akiko^d, Michitaka Konoe^d і Yoshiko Hosokawa^d
Автограф
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Член знатного роду Фудзівара, родич імператорської родини. Один з прихильників та ініціаторів територіальної експансії Японії в ході Другої світової війни, спрямованої, зокрема, на захоплення Китаю та індокитайських колоній європейських держав. Прихильник зміцнення союзу Японії з фашистською Італією та нацистською Німеччиною, спрямованого на переділ світу. Під його керівництвом Японія підписала посилений варіант «Антикомінтернівського пакту» — «Пакт трьох держав» 27 вересня 1940 року. Крупний акціонер дзайбацу «Сумітомо».

У 1938 році провів закон про загальний національної мобілізації, згідно з яким парламент відмовлявся від права контролю над урядом, а кабінет міністрів повинен бути здійснювати владу за допомогою імператорських указів. Цей закон активно підтримувався японськими монополіями — дзайбацу. Наприкінці 30-х років був прихильником розпуску політичних партій і створення замість них фашистської організації — «Асоціації допомоги трону», що й було здійснено в 1940 році. У червні 1945 року японський уряд планував відправити Коное до Москви для того, щоб умовити радянське керівництво виступити посередником між Японією і союзниками, таким чином японський уряд сподівався уникнути беззастережної капітуляції. СРСР відповідно до союзницьких зобов'язань від ролі посередника відмовився.

Після капітуляції Японії Фумімаро Коное був внесений у список військових злочинців, які підлягають суду Міжнародного трибуналу і повинен був стати одним з головних обвинувачуваних на процесі. 6 грудня 1945 японський парламент під тиском Макартура ухвалив рішення про арешт Коное. Але завдяки процедурі арешту японських військових злочинців (їм давалося 10-15 днів після наказу про арешт для добровільної явки в тюрму) в ніч на 16 грудня 1945 року за кілька годин до закінчення терміну явки до в'язниці Коное наклав на себе руки, прийнявши отруту.

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
2. Encyclopædia Britannica

Посилання

• Коное Фумімаро (рос.)