Костін Неніцеску

Біографія
Поштова марка Румунії, 2002

Після закінчення в 1920 Національного коледжу Георгія Лазара, вступив до Швейцарської вищої технічної школи Цюріха, потім до Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана, де був одним з улюблених учнів Ганса Фішера.

У 1926-1935 працював в Бухарестському університеті, в 1935—1970 — професор Бухарестського політехнічного інституту і одночасно в 1949—1970 був директором Інституту органічної хімії.

Наукова діяльність

Основні дослідження в області каталізу органічних реакцій хлориду алюмінію, хімії аліциклічних і гетероциклічних сполук, хімії нафти і нафтохімічного синтезу.

Проводив дослідження реакції Фріделя-Крафтса, міграції галогену в циклах і ланцюжках, реакцій, викликаних іонами Карбонія.

Відкрив полімеризацію етилену в поліетилен під впливом натрійорганічних сполук. Розробляв теоретичні питання органічної хімії.

Розробив промисловий спосіб отримання сульфатіазолу. Отримав (1959) циклобутадієн і вивчив його властивості, пояснив хімію цієї нестабільної речовини і виділення її димери.

Визначив групу нафтенових кислот в румунській нафті. Шукав способи отримання ціклобутадіена. Автор понад 200 наукових робіт. Видав кілька підручників із загальної та органічної хімії.

Його наукова діяльність багато в чому сприяла розвитку хімічної промисловості Румунії.

Основні роботи
  • «Органічна хімія» (1928);
  • «Загальна хімія» (1968).

Див. також

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119551616 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.

Джерела
  • Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969—1978.
  • Биографический словарь. 1998.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.