Красницький
Красни́цький (тат. Красницки, рос. Красницкий) — селище в Зеленодольському районі Республіки Татарстан (Росія). Входить до складу Новопольського сільського поселення.
| селище Красницький | |
|---|---|
| тат. Красницки, рос. Красницкий | |
| Країна | |
| Суб'єкт Російської Федерації | Татарстан |
| Муніципальний район | Зеленодольський район |
| Поселення | Новопольське сільське поселення |
| Код ЗКАТУ: | 92228000068 |
| Код ЗКТМО: | 92628460116 |
| Основні дані | |
| Час заснування | 1920-х |
| Населення | 47[1] |
| Поштові індекси | 422526 |
| Телефонний код | +7 84371 |
| Часовий пояс | +3 |
| Найближча залізнична станція | Обсерваторія |
| Відстань | |
| До залізничної станції: | 5,5 км |
| До центру муніципального району/міського округу (км): | |
| - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
19 А295 |
Розташоване за 19 км на схід від районного міста Зеленодольськ. Найближчі населені пункти — селище Новопольський, яке лежить майже упритул (за кілька сотень метрів від західної околиці), та селище Дубровка, розташоване за 1 км на південний схід від Красницького. За 1 км на південь від селища прокладено автомагістраль Казань — Нижній Новгород (А295). З північного боку до цього населеного пункту прилягають терени Раїфської ділянки Волзько-Камського біосферного заповідника. Населення складають росіяни[1].
Засноване у 1920-х роках. Спочатку входило до Арського кантону Татарської АРСР. Надалі селище неодноразово міняло адміністративне підпорядкування: з 14 лютого 1927 року було в складі Воскресенського району, з 1 серпня 1927 року — Казанського, з 4 серпня 1938 року — Юдинського, з 16 липня 1958 року і дотепер — у складі Зеленодольського району[1]. Оскільки Красницький протягом усієї своєї історії залишався малонаселеним, то в ньому існує лише одна вулиця — вулиця Миру.
| Зміни населення | |
|---|---|
| Рік | Населення |
| 1926 | 79 |
| 1938 | 90 |
| 1949 | 60 |
| 1958 | 80 |
| 1970 | 125 |
| 1979 | 88 |
| 1989 | 75 |
| 2002 | 47[1] |
Джерела
- Красницкий // Татарская энциклопедия: в 6 т. / гл. ред. М. Х. Хасанов. — Казань: Институт Татарской энциклопедии АН РТ, 2005. — Т. 3. (рос.)