Кувандицький район
Кувандицький район — адміністративно-територіальна одиниця і муніципальний район Оренбурзької області Російської Федерації. З 1 травня 2015 року муніципальне утворення Кувандицький район перетворено в Кувандицький міський округ.
| Кувандицький район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Кувандикский район | |||||
| |||||
| Основні дані | |||||
| Суб'єкт Російської Федерації: | Оренбурзька область | ||||
| Утворений: | в 1966 році | ||||
| Населення: | ↘42 703 чоловік | ||||
| Площа: | 6000 км² | ||||
| Густота населення: | 7,12 осіб/км² | ||||
| Населені пункти, округи та поселення | |||||
| Адміністративний центр: | місто Кувандик | ||||
| Влада | |||||
| Вебсторінка: | http://www.ku.orb.ru/ | ||||
| Голова місцевої думи: | Петрушин Анатолий Николаевич | ||||
.png.webp)
Адміністративний центр — місто Кувандик. Всередині району знаходиться місто обласного підпорядкування Мєдногорськ, яке адміністративно до нього не відноситься.
Історія
У 1734 році починає свою діяльність Оренбурзька комісія на чолі з І. К. Кириловим. На меті експедиції було заснування фортець і створення прикордонної лінії для того, щоб встановити контроль над південно-східним кордоном Росії. У 1742 році майбутній перший оренбурзький губернатор І. І. Неплюєв, проїжджаючи з Самари в Оренбург, в той час знаходився на місці нинішнього Орська, заснував перше російське поселення на території Кувандицького району — Іллінську фортецю.
Заселення Кувандика тісно пов'язане з будівництвом залізниці Оренбург — Орськ — Троїцьк. У 1912 році купці Сігов, Башкиров і Хусаїнов на свої кошти почали будівництво цієї залізниці з боку Оренбургу. У Покровці оселився підрядник, слідом за ним потягнулися сюди безземельні селяни з Пензенської, Тамбовської і Самарської губерній. Вони вручну насипали земляне полотно, прорубали виїмки, будували мости, станційні споруди, пробивали тунель (біля сучасного міста Мєдногорська). У 1915 році була побудована залізнична станція, якій по річці Кувандичці (її башкирське найменування — Киуандик) дали назву «Кувандик». Згодом так стали називати і пристанційне селище, і село Покровка, яке злилося з ним.