Куп'євате

Куп'єва́те — село Глобинської міської громади, у Кременчуцькому районі Полтавської області України. Населення на 2011 рік становить 397 осіб[1].

село Куп'євате
Країна  Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Кременчуцький район
Громада Глобинська міська громада
Основні дані
Засноване 1922
Населення 397
Площа 2,795 км²
Густота населення 150,98 осіб/км²
Поштовий індекс 39034
Телефонний код +380 5365
Географічні дані
Географічні координати 49°26′04″ пн. ш. 33°36′04″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 121 м
Водойми р. Хорол
Відстань до
обласного центру		 113 км
Відстань до
районного центру		 72 км
Місцева влада
Адреса ради 39000, Полтавська обл, Кременчуцький р-н, м. Глобине, вул. Центральна, 285
Карта
Куп'євате
Куп'євате
Куп'євате
Мапа

Географія

Село Куп'євате розташоване за 72 км від районного центру м. Кременчук. За 3,5 км від села знаходиться правий берег річки Хорол, за 1 км розташовані села Лукашівка і Демидівка. У селі велике озеро.

Історія

Назву одержано від річки Куп'єватої (правої притоки Хоролу) біля якої виникло, на рубежі XIX та XX ст. На місці села існувала економія поміщика М. І. Вязьмітінова. У господарстві були млин, олійниця крупорушка. Радянську владу проголошено в січні 1918 року. Маєток був націоналізований на початку 20-х років. Хутір був віднесений до Фидрівської сільської ради, Манжеліївського району Кременчуцького округу.

У 1926 р. на хуторі 29 дворів 166 жит. У період Другої світової війни на фронтах загинуло 160 жителів.[1]

Село електрифіковане у 1960 році, радіофіковане у 1961 році, 1965 році висаджено парк. 1973 збудовано дорогу з твердим покриттям.[1]

Населення

Населення станом на 1 січня 2011 року становить 397 осіб.[1]

  • 2001 — 422
  • 2011 — 397 жителів

Інфраструктура

У селі є[1]:

  • відділення зв'язку
  • комплексний приймальний пункт

Освіті
  • неповна середня школа
  • дитсадок

Медицина
  • фельдшерсько акушерський пункт

Культура
  • Бібліотека — 19,6 тис. од. зб.

Пам'ятки

На території села Куп'євате встановлений обеліск «Мати, що тужить» (рос. Скорбящая мать) Воїнам Радянської армії і воїнам-односельцям, які загинули в роки Другої світової віни.[1]

Є пам'ятник Леніну 1968 р.[1]

Символіка

У села Куп'євате є гімн, автор якого Лопатюк Євгенія.[1]

Заховались в вишнях
Чепурненькі хати,
Зріють абрикоси у моїм саду.
Це — моє єдине рідне Куп’євате.
Де іще на світі я таке знайду?

Приспів:
Куп’євате моє Куп’євате.
Шир ланів і роздолля садів.
Куп’євате моє Куп’євате.
Я навіки тебе полюбив.

Вийшли ми не з панства і царського роду,
Та від цього мало маємо журби.
Ми нащадки славні добрих хліборобів,
Не цурались зроду оранки й сівби.

Приспів.

А у тім далекім 22-ім році
В нас створили другу трудову артіль.
Люди працювали тут на хлібнім полі
І у літню спеку і у заметіль.

Приспів.

Збіглися над ставом верби кучеряві,
Липова алея вітами шумить.
І стоїть в долинці рідне Куп’євате,
Де нам гарно вчитись, і співать, і жить.

Примітки

  1. Куп'єватівська сільська рада

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.