Курінька

Курі́нька — село в Україні, у Чорнухинському районі Полтавської області. Населення (за переписом 2001 року) становило 342 особи. Село Курінька є центром Куріньківської сільської ради, якій підпорядковуються також села Скибенці та Нетратівка.

село Курінька
Вид на село Курінька
Вид на село Курінька
Країна  Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Чорнухинський район
Рада Куріньківська сільська рада
Код КАТОТТГ UA53040090240071617
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 342
Поштовий індекс 37124
Телефонний код +380 5340
Географічні дані
Географічні координати 50°12′22″ пн. ш. 32°44′30″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 99 м
Місцева влада
Адреса ради 37124, Полтавська обл., Чорнухинський р-н, с.Курінька
Карта
Курінька
Курінька
Мапа

 Курінька у Вікісховищі

Географія

Село Курінька знаходиться на лівому березі річки Удай, на відстані 33 км від районного центру, за 18 км від залізничної станції Пирятин та за 5 км від автотраси Пирятин-Шостка. Вище за течією на відстані 1 км розташоване село Нетратівка. Невелика частина села (Червонобережжя) розташована на правому березі річки Удай в невеликому лісовому масиві (сосна, дуб). Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.

Історія

Назва села походить під від однойменної річки — притоки Удая. Перша згадка про річку Курінька датується 1498 роком, коли було здійснено поділ земель братів Глинських.

СҌверь-Сулская, и речка Сула съ верху и до устья, а Григорыю меншому досталося СҌвер Глинщина, и в ВорсклҌ… а на рҌчке Удой СҌвер и городище Полствинъ и рҌчка Куренка"

Перші достеменні писемні відомості про Куріньку датується 1618 роком[1]. У 1628 році в населеному пункті було 5 димів і 10 огородників[2]. Вже в 1647 р. в Куріньці було 346 «димів» і 24 млинарських колеса.

З початком Хмельниччини виникає Курінська сотня (граматика — тодішня), яка існувала в 1648—1661 і 1757—1781 рр. Згдіно Зборівського реєстру 1649 р., Курінська сотня нараховувала 81 козака. Відомо, що в 1666 році в містечку було 47 дворів посполитих. На ріці Удай стояло 6 млинів, власниками яких були: Сава Малютин, Артем Купченко, Онуфрій Шкурат, Степан Фесишин, Богдан Малютин і Матвій Папуга.

В ряду видатних людей села сотники Курінківської козацької сотні, без сумніву, посідають чільне місце: Тиміш (1649 р.), Іван Страховський (1763 р.)

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 255 жителів села[3].

Братська могила радянських воїні та пам'ятний знак полеглим воїнам-землякам

Пам'ятки

За 3 км від Куріньки, на правому березі Удаю, розташований ландшафтний заказник «Червонобережжя» (площа 805 га, заснований 1990 року).

Сучасність

Соціально-економічні негаразди 90-х років ХХ та фінансова криза початку XXI століття завдали чималої шкоди селу. Так, якщо у 1984 році в Куріньці було 229 дворів (451 житель), то у 2009 році їх лишилось лише 106 дворів (188 постійних жителів).

У 2011 році в Куріньці працює загальноосвітня школа І-ІІ ступенів (37 учнів). Також працюють ФАП, бібліотека (понад 10 тис. томів), відділення зв'язку, приватний магазин. Єдиним підприємством на території сільської ради є сільськогосподарське ТОВ «Повстинагроальянс», що обробляє понад 4 тис. га земельних угідь.

Світлини села

Примітки
  1. Лазаревский А. Лубенщина и князья Вишневецкие //Киевская старина. — 1896. — № 2. — С.228
  2. Там само.
  3. Курінька. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.