Курінька
Курі́нька — село в Україні, у Чорнухинському районі Полтавської області. Населення (за переписом 2001 року) становило 342 особи. Село Курінька є центром Куріньківської сільської ради, якій підпорядковуються також села Скибенці та Нетратівка.
| село Курінька | |
|---|---|
![]() Вид на село Курінька | |
| Країна | |
| Область | Полтавська область |
| Район/міськрада | Чорнухинський район |
| Рада | Куріньківська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA53040090240071617 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Населення | 342 |
| Поштовий індекс | 37124 |
| Телефонний код | +380 5340 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°12′22″ пн. ш. 32°44′30″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
99 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 37124, Полтавська обл., Чорнухинський р-н, с.Курінька |
| Карта | |
![]() Курінька | |
![]() Курінька | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія
Село Курінька знаходиться на лівому березі річки Удай, на відстані 33 км від районного центру, за 18 км від залізничної станції Пирятин та за 5 км від автотраси Пирятин-Шостка. Вище за течією на відстані 1 км розташоване село Нетратівка. Невелика частина села (Червонобережжя) розташована на правому березі річки Удай в невеликому лісовому масиві (сосна, дуб). Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.
Історія
Назва села походить під від однойменної річки — притоки Удая. Перша згадка про річку Курінька датується 1498 роком, коли було здійснено поділ земель братів Глинських.
СҌверь-Сулская, и речка Сула съ верху и до устья, а Григорыю меншому досталося СҌвер Глинщина, и в ВорсклҌ… а на рҌчке Удой СҌвер и городище Полствинъ и рҌчка Куренка"
Перші достеменні писемні відомості про Куріньку датується 1618 роком[1]. У 1628 році в населеному пункті було 5 димів і 10 огородників[2]. Вже в 1647 р. в Куріньці було 346 «димів» і 24 млинарських колеса.
З початком Хмельниччини виникає Курінська сотня (граматика — тодішня), яка існувала в 1648—1661 і 1757—1781 рр. Згдіно Зборівського реєстру 1649 р., Курінська сотня нараховувала 81 козака. Відомо, що в 1666 році в містечку було 47 дворів посполитих. На ріці Удай стояло 6 млинів, власниками яких були: Сава Малютин, Артем Купченко, Онуфрій Шкурат, Степан Фесишин, Богдан Малютин і Матвій Папуга.
В ряду видатних людей села сотники Курінківської козацької сотні, без сумніву, посідають чільне місце: Тиміш (1649 р.), Іван Страховський (1763 р.)
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 255 жителів села[3].

Пам'ятки
За 3 км від Куріньки, на правому березі Удаю, розташований ландшафтний заказник «Червонобережжя» (площа 805 га, заснований 1990 року).
Сучасність
Соціально-економічні негаразди 90-х років ХХ та фінансова криза початку XXI століття завдали чималої шкоди селу. Так, якщо у 1984 році в Куріньці було 229 дворів (451 житель), то у 2009 році їх лишилось лише 106 дворів (188 постійних жителів).
У 2011 році в Куріньці працює загальноосвітня школа І-ІІ ступенів (37 учнів). Також працюють ФАП, бібліотека (понад 10 тис. томів), відділення зв'язку, приватний магазин. Єдиним підприємством на території сільської ради є сільськогосподарське ТОВ «Повстинагроальянс», що обробляє понад 4 тис. га земельних угідь.
Світлини села
Примітки
- Лазаревский А. Лубенщина и князья Вишневецкие //Киевская старина. — 1896. — № 2. — С.228
- Там само.
- Курінька. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
_School_in_Kurinka.jpg.webp)






_road.jpg.webp)
