Кілія-Веке (комуна)
Кілія-Веке (рум. Chilia Veche) — комуна у повіті Тулча в Румунії. До складу комуни входять такі села (дані про населення за 2002 рік):
- Кишліца (13 осіб)
- Кілія-Веке (3539 осіб) — адміністративний центр комуни
- Острову-Тетару
- Татанір (54 особи)
| комуна | |
|---|---|
| Кілія-Веке Chilia Veche | |
| Країна | |
| Повіт | |
| Телефонний код | +40 240 (Romtelecom, TR) +40 340 (інші оператори) |
| Координати | 45°25′19″ пн. ш. 29°17′23″ сх. д. |
| Висота | 6 м.н.р.м. |
| Площа | 533,58 км² |
| Населення | 2455[1] (2009) |
| Розташування | |
![]() | |
![]() | |
| |
| Влада | |
| Примар Мандат |
Ciupitu Georgeta[2] (PNL) 2008-2012 |
Комуна розташована на відстані[3] 274 км на північний схід від Бухареста, 46 км на північний схід від Тулчі, 148 км на північ від Констанци, 98 км на схід від Галаца.
Історія
У 1359 році на місці сучасного міста Кілія-Веке існувала генуезька колонія — Лікостомо. Очільником колонії був консул. На території комуни були знайдені монети, які кабувалися в колонії[4]. На території Одеської області у місті Кілія збереглися також оборонні рови, оскільки сама фортеця Кілія була побудована з глини. Припускається, що в ті часи Кілія-Веке та Кілія були єдиним містом. Через Лікостомо в Середземномор'я генуезькі купці експортували мед, віск, коней, сіль, хліб, хутро, зерно, рибу. Крім італійців на той час жили вірмени, греки, татари, євреї, адиги та інші народи. В колонії також карбувалися власні монети — мідні фоллари. У 1389 році володар Волощини Мірча-чел-Бетрин завоював порт Лікостомо і ввесь регіон гирла Кілії[5].
Див. також
Населення
За даними перепису населення 2002 року[6] у комуні проживали 3606 осіб.
Національний склад населення комуни:
| Національність | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| румуни | 3351 | 92,9% |
| росіяни-липовани | 144 | 4,0% |
| цигани | 68 | 1,9% |
| українці | 25 | 0,7% |
| турки | 9 | 0,2% |
| угорці | 5 | 0,1% |
| німці | 2 | 0,1% |
| татари | 1 | < 0,1% |
| євреї | 1 | < 0,1% |
Рідною мовою назвали:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| румунська | 3523 | 97,7% |
| циганська | 33 | 0,9% |
| російська | 21 | 0,6% |
| українська | 16 | 0,4% |
| турецька | 7 | 0,2% |
| угорська | 2 | 0,1% |
| німецька | 2 | 0,1% |
| татарська | 1 | < 0,1% |
| сербська | 1 | < 0,1% |
Склад населення комуни за віросповіданням:
| Релігія | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| православні | 3444 | 95,5% |
| старообрядці | 103 | 2,9% |
| римо-католики | 24 | 0,7% |
| мусульмани | 10 | 0,3% |
| не релігійні | 3 | 0,1% |
| п'ятдесятники | 2 | 0,1% |
| адвентисти | 2 | 0,1% |
| атеїсти | 1 | < 0,1% |
| не вказали релігію | 1 | < 0,1% |
Примітки
- Populația stabilă la 1.01.2009 total din care de 18 ani și peste (румунською). Архів оригіналу за 04.06.2011. Процитовано 19 грудня 2011.
- Biroul Electoral Central. Alegeri locale 2008 TUR I + TUR II + TUR III. Primari aleşi pe municipii,oraşe şi comune. (румунською). Архів оригіналу за 6 лютого 2012. Процитовано 15 грудня 2011.
- Фізичні відстані розраховані за координатами населених пунктів
- Iliescu O. Génois et tatars en Dobroudja au XIVe siècle: l’apport de la numismatique. Ètudes Byzantines et post-Byzantines III, Bucureşti, 1997, pp. 161-178.(рум.)
- Генуэзские колонии в Одесской области(рос.). Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 4 лютого 2018.
- Structura Etno-demografică a României (румунською). Архів оригіналу за 17 липня 2013. Процитовано 15 грудня 2011.


