Кіровський завод
Кіровський завод (раніше Путилівський завод, Червоний Путилівець) — одне з найстаріших і найбільших машинобудівних і металургійних підприємств Російської імперії, СРСР та сучасної Росії.
| рос. ОАО «Кировский завод» | |
|---|---|
 | |
 | |
| Тип |
бізнес підприємство і публічна компанія |
| Форма власності | акціонерне товариство |
| Галузь | машинобудування |
| Засновано | 1801 |
| Засновник(и) | Павло I |
| Штаб-квартира | Санкт-Петербург |
| Продукція | трактор |
| Виторг | ▲2 457 636 000 ₽ (2016)[1] |
| Операційний прибуток (EBIT) | 634 472 000 ₽ (2016)[1] |
| Чистий прибуток | 440 873 000 ₽ (2016)[1] |
| Співробітники | 5900 осіб[2] |
| kzgroup.ru | |
Нагороди      | |
| |
 Кіровський завод у Вікісховищі | |
Основні виробничі потужності компактно розташовані в Петербурзі, де займають велику (220 гектарів) територію між проспектом Стачек і річкою Єкатерінгофк і з виходом в Фінську затоку. Наявність власних глибоководних причалів уздовж протяжної (близько 2 кілометрів) берегової лінії історично зумовило третю велику галузеву спеціалізацію заводу — суднобудування. І хоча ще в 1910 році «Путилівська верф» була виділена в самостійну юридичну особу (нині «Північна верф»), завод зберіг свої позиції в суднобудуванні, як постачальник якісного металу, нестандартних конструкцій і складного обладнання.
У 1870-1880-х роках Путилівське товариство поєднало свої завод і верфі з торговим портом і залізницями, побудувавши «Путилівську гілку» — що являє собою найбільші за протяжністю під'їзні шляхи в складі залізничного вузла Петербурга (головна станція Пущино).