Ласло IV

Ласло IV, або Владисла́в IV (угор. IV. László, 1262 — 10 липня 1290) — король Угорщини (1272—1290). Представник династії Арпадів. Син угорського короля Стефана V від половецької князівни Єлизавети. Онук короля Бели IV. Прізвисько — По́ловець (угор. Kun, від половецького походження матері).

Ласло IV
Ласло IV
Король Угорщини
1272 — 1290
Попередник:	Іштван V
Наступник:	Андраш III
Народження:	5 серпня 1262 року невідомо
Смерть:	10 липня 1290 року (27 років) Керешсег, Угорське королівство
Поховання:	Чанад
Країна:	Угорщина
Рід:	Арпади
Батько:	Іштван V
Мати:	Єлизавета
Шлюб:	Єлизавета Сицилійська
Медіафайли у Вікісховищі

Імена

• Ласло (угор. László)
• Ладислав (хорв. і словац. Ladislav)
• Владислав (церк.-слов. Владиславъ)

Біографія

Владислав народився в родині угорського короля Стефана V та Єлизавети Половчанки, яка була донькою половецького хана Котяна, вождя племен, що мешкали в степах південної України та були союзниками руських князів. половці якими правив Котян після монголо-татарської навали, в 1246 році переселилися в Угорщину за запрошенням короля Бели IV. Щоб укріпити родинні зв'язки з колишніми ворогами Бела IV одружив свого сина Стефана з дочкою Котяна, Єлизаветою.

Ласло було тільки 10 років, коли його викрав бунтівний магнат Гункелед. Він усе ще перебував у полоні, коли успадкував трон Угорщини після смерті свого батька Іштвана V. За малоліття короля в Угорщині йшла боротьба за владу між впливовими родами Аба та Гуткелед. 1277 року з'їзд прелатів, шляхти та половців оголосив його повнолітнім.

У суперництві між королем Німеччини Рудольфом I та королем Богемії Пржемислом Отакаром II Ласло підтримав німецького короля. Допомога угорців Рудольфу мала вирішальне значення в його перемозі над своїм ворогом у битві на Моравському полі 1278 року.

1279 року Ласло надав автономію поселенням в угорських областях Куманія і Язигія, де компактно проживали половці (кумани) і яси (язиги)[1].

Навести лад в Угорщині Ласло IV не вдалось. У країні було багато половців, значна частина яких усе ще була язичниками. Ласло обіцяв папському легату, що наверне їх до християнства і змусить жити в будинках, а не в шатрах, однак сам схилявся до кочового способу життя. Як наслідок, папський легат відлучив його від церкви й наклав на Угорщину інтердикт. Ласло прогнав свою дружину Ізабелу, доньку сицилійського короля, з якою його одружили, ще коли йому було 8 років, і віддавав перевагу половецьким коханкам. 1285 року країну спустошили ординці ханів Тула-Буги й Ногая. Чимало угорців звинувачували короля в тому, що це він привів орду на угорські землі.

Попри свою підтримку половців і конфлікт з давніми угорськими родами й Святим престолом Ласло IV вбили половецькі змовники. Його спадкоємцем став Андрій III Венецієць, останній король Угорщини з династії Арпадів.

Сім'я

Печатка Владислава IV

• Батько: Стефан V Арпад
• Матір: Єлизавета Куманська

Родовід

Ласло IV веде свій родовід, в тому числі, й від Великих князів Київських Мстислава Великого та Володимира Мономаха.

16. Бела III

8. Андрій ІІ

17. Аґнеса Антіохійська

4. Бела IV

18. Бертольд IV

9. Гертруда Меранія

19. Аґнеса Лужицька

2. Стефан V Арпад

20. Manuel Laskaris

10. Феодор I Ласкаріс

21. Іванна Каратзаїна

5. Марія Ласкарина

22. Олексій III Ангел

11. Анна Ангеліна

23. Євфросинія Дукена Каматирена

1. Владислав IV Король Угорщини

12. Сутой

6. Котян

3. Єлизавета Половчанка

Примітки

1. Józsa Hévizi. Autonomies in Hungary and Europe: A Comparative Study. Corvinus Society, 2004. P. 19.

Джерела

• Simon of Kéza: The Deeds of the Hungarians (Edited and translated by László Veszprémy and Frank Schaer with a study by Jenő Szűcs) (1999). CEU Press. ISBN 963-9116-31-9.
• The Hungarian Illuminated Chronicle: Chronica de Gestis Hungarorum (Edited by Dezső Dercsényi) (1970). Corvina, Taplinger Publishing. ISBN 0-8008-4015-1.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ласло IV