Ленчицьке воєводство

Ленчи́цьке воєво́дство (лат. Palatinatus Lanciciensis, пол. Województwo łęczyckie) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського та Корони Польської в Речі Посполитій. Існувало в 1339—1793 роках. Створене на основі земель Ленчицького князівства. Входило до складу Великопольської провінції. Належало до регіону Великопольща. Розташовувалося в західній частині Речі Посполитої, на півдні Великопольщі. Головне місто — Ленчиця. Очолювалося ленчицькими воєводами. Сеймик воєводства збирався у Ленчиці. Мало представництво із 2 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 3 повітів. Станом на 1791 рік площа воєводства становила &&&&&&&&&&&04378.02200004378,22 км²[1]. Населення в 1790 році нараховувало &&&&&&&&&&080731.&&&&0080 731 осіб. Ліквідоване 1793 року під час другого поділу Речі Посполитої. Територія воєводства увійшла до складу провінції Західна Пруссія королівства Пруссія.

Ленчицьке воєводство
Герб
Адм. центр Ленчиця
Країна  Корона Королівства Польського
Регіон Великопольська провінція
Населення
 - повне 80 731 осіб (1790)
Площа
 - повна 4080 км²
Дата заснування 1339
Дата ліквідації 1793
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Ленчицьке воєводство

Повіти

Див. також
  • Категорія:Ленчицькі воєводи.

Примітки
  1. Pawiński, Adolf. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1883. — T. 1: Wielkopolska. — s. 50.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.