Леонтович Михайло Олександрович
Михайло Олександрович Леонтович (22 лютого (7 березня) 1903, Петербург, Російська імперія — 30 березня 1981, Москва, РРФСР) — російський радянський фізик, академік АН СРСР; автор робіт з фізики плазми, радіофізики. Лауреат Ленінської премії (1958), золотої медалі ім. О. С. Попова АН СРСР (1952). Правозахисник.
| Леонтович Михайло Олександрович | |
|---|---|
| рос. Михаил Александрович Леонтович | |
| Народився |
22 лютого (7 березня) 1903 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер |
30 березня 1981[1] (78 років) Москва, СРСР |
| Поховання | |
| Країна |
 Російська імперія.svg.png.webp){kind=small} Російська СФРР СРСР |
| Діяльність | фізик |
| Галузь | фізика плазми і радіаційна фізика |
| Alma mater | Московський державний університет імені М. В. Ломоносова |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Науковий керівник | Мандельштам Леонід Ісаакович |
| Вчителі | Мандельштам Леонід Ісаакович |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Національний дослідницький ядерний університет «МІФІ» |
| Членство | Російська академія наук і Академія наук СРСР |
| Нагороди | |
Народився в сім'ї українського фізіолога (в майбутньому академіка АН УРСР), викладача Київського університету Олександра Васильовича Леонтовича та лікаря-окуліста Віри Вікторівни Кирпичової
Громадянська позиція
У 1955 році підписав «Лист трьохсот».
У 1966 році підписав лист 25-ти діячів культури і науки генеральному секретарю ЦК КПРС Л. І. Брежнєву проти реабілітації Сталіна[2].
13 травня 1970 разом А. Д. Сахаровим, В. Ф. Турчиним, В.M. Чалідзе звертався до Генерального прокурора СРСР Руденко з «Скаргою в порядку нагляду» на ухвалу Ташкентського міськсуду і Верховного суду УзССР у справі Петра Григоренка, відомості про реакцію прокурора відсутні.