Лифине

Ли́фине — село в Україні, у Лебединській міській громаді Сумського району Сумської області. Населення становить 50 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Ворожбянська сільська рада.

село Лифине
Країна  Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Сумський район
Рада Лебединська міська громада
Код КАТОТТГ UA59080110540089260
Облікова картка Лифине 
Основні дані
Населення 50
Поштовий індекс 42240
Телефонний код +380 5445
Географічні дані
Географічні координати 50°45′33″ пн. ш. 34°32′51″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 157 м
Місцева влада
Адреса ради 42240, Сумська обл., Лебединський р-н, с. Ворожба, вул. Лебединська, 8
Сільський голова Кантор Юрій Леонідович
Карта
Лифине
Лифине
Мапа

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області.» увійшло до складу Лебединської міської громади [1]

Географія

Село Лифине знаходиться біля витоків річки Ворожба. Примикає до села Червоне, за 1,5 км розташовані села Хилькове і Лободівщина. Село оточене лісовими масивами.

Історія

Перші письмові згадки про хутір Ліфовщіну (Ліфовський) датуються 1778 роком. Тоді тутешні землі належали осавулу Алфьорову і тут жили 179 його підданих. У першій половині XIX в. хутір, як придане дружини Наталії Олександрівни, уродженої Сомової, перейшов у власність Дмитра Олександровича Хрущова (1825—1873 рр.) — громадського діяча ліберального спрямування.

В селі була побудована поміщицька садиба пана Хрущова, яка розмістилася на пагорбі над ставком. Головною спорудою був великий дерев'яний будинок, зведений на цегельному фундаменті. Навпроти нього розташувався флігель — типова слобожанська хата на дві половини. На захід знаходився господарський двір з дерев'яними службами, сараями, стайнями. З іншого боку від поміщицького будинку, на схилі пагорба, який спускався до ставка, був розбитий фруктовий сад. Його центральна алея вела до дерев'яного мосту. Подружжя Хрущових жили в садибі тільки влітку. Через деякий час через переслідування царської поліції сім'я змушена була виїхати за кордон. У 1876 році прах Д. О. Хрущова був перевезений в Лифине і похований у сімейному склепі.

Значний підйом Ліфінської економії стався в 1880-х роках. Тоді біля ставка з'явився спиртзавод (перебудований в 1906 р., зруйнований під час Німецько-радянської війни, в 1941 р.) і цегельний завод. Завдяки налагодженому виробництву цегли був переобладнаний весь садибний комплекс: в 1886 р. на господарському дворі звели двоповерхову казарму для працівників економії, одночасно побудовані цегляні стайні, млин і комора для зерна. Дерев'яний поміщицький будинок обклали цеглою, поруч звели флігель. На даху будинку з'явилися надбудови — башти і люкарни, таким чином будівля набула риси французького неоренесансу. Спочатку фасади були двобарвними: рожевий фон з білими деталями. Прямокутний у плані, витягнутий в меридіональному напрямку, будинок мав дивно цікаву і красиву архітектуру, багате зовнішнє обрамлення: фігурна цегляна кладка, з боку саду — шестиколонний портик з витонченими колонами. Характерною особливістю є великі прорізи вікон з вишуканим обрамленням ліпниною. Колись у Лебединському повіті було добре розвинене скляне виробництво, тому у вікнах було скло, а не слюда, щоб повніше використовувати природне світло і тепло.

Через кілька років після реконструкції будинку, в 1893 році, у північно-західному куті парадного двору, на краю пагорба, був побудований цегляний винний склад, який завдяки баштам на даху схожий на міні- замок.

Після жовтневого перевороту 1917 року садиба Хрущова була націоналізована і в 1927 році тут створена одна з перших на Сумщині комун — «Новий Світ». Можливо, саме завдяки цьому колишній поміщицький комплекс не був зруйнований, як сотні інших. Не останню роль у збереженні садиби зіграв і той факт, що тут влітку 1859 році гостював Т. Г. Шевченко.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках[2].

Відомі люди

У 1859 році Тарас Григорович Шевченко провів чотири дні в садибі пана Хрущова в селі Лихвине. Ночуючи в хаті садівника він під впливом чарівності природної краси написав вірш «Ой на горі ромен цвіте» та зробив декілька замальовок олівцем, а в урочищі неподалік хутора Новий смакував знаменитий Лебединський куліш.

Як живий свідок перебування Т. Г. Шевченко в Лифине росте вікова сосна. У 1964 році в будинку, де колись кілька днів жив Великий Кобзар, була відкрита музейна кімната, а на фасаді встановлено меморіальну дошку. Лебединський краєзнавчий музей організовував у Лифине автобусні екскурсії. Тепер же від цього будинку залишилися одні стіни. Зруйновано і колишні конюшні. Що ж до інших споруд садиби, то двоповерхова будівля керуючого в роки радянської влади використовувалося під школу, в одному з флігілей був фельдшерський пункт. Тому вони і добре збереглися.

Пам'ятки

Залишки садиби поміщика Хрущова. Палац володаря — в аварійному стані.

  • Садиба Хрущьових
  • Садиба Хрущьових, винний склад
  • Садиба Хрущьових, флігель
  • Садиба Хрущьових,стайня з контрфорсами
  • Садиба Хрущьових, руїни спиртзаводу
  • Садиба Хрущьових, будинок де зупинявся Т. Шевченко
  • Садиба Хрущьових, старезна сосна

Див. також

Примітки
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 25 жовтня 2021.
  2. стор 82-83 Голодомор на Сумщині. Спогади очевидців. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 березня 2015.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.