Луценко Онуфрій Максимович

Онуфрій Максимович Луценко (12 червня 1908, Сухий Ташлик — 19 березня 1977) — полковник ЗС СРСР, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир 929-го стрілецького полку (254-я стрілецька дивізія, 52-а армія, 2-й Український фронт).

Онуфрій Максимович Луценко
Народження	12 червня 1908 Сухий Ташлик, Юзефпільська волость, Балтський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть	19 березня 1977 (68 років) Черкаси, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1930–1945
Партія	КПРС
Звання	Полковник
Командування	929-й стрілецький полк
Війни / битви	Радянсько-німецька війна • Курська битва • Битва за Дніпро • Корсунь-Шевченківська битва
Нагороди

Біографія

Народився 12 червня 1908 року в селі Сухий Ташлик (нині Вільшанського району Кіровоградської області, Україна) в сім'ї селянина. Українець. Член ВКП(б)/КПРС з 1942 року. Закінчив 5 класів. Працював у господарстві батька, потім у колгоспі.

У Червоній Армії з 1930 року. Закінчив школу молодших командирів у 1931 році. Учасник радянсько-німецької війни з червня 1941 року. Війну зустрів у Молдавії. За героїзм у боях у 1941 році командир батальйону О. М. Луценко нагороджений орденом Червоного Прапора. Закінчив курси «Постріл» в 1942 році. У червні 1943 року призначений командиром 929-го стрілецького полку. Брав участь у боях під Дем'янськом та Старою Русою, на Курській дузі, відвойовував лівобережну Україну.

29 вересня 1943 року 929-й стрілецький полк у складі 73-го стрілецького корпусу вийшов до Дніпра біля села Домантове і в ніч на 1 жовтня форсував річку. Захопивши плацдарм у районі села Хрещатик, підрозділи полку утримували його до висадки на правий берег Дніпра інших частин дивізії.

За бої на Дніпрі підполковник Луценко нагороджений другим орденом Червоного Прапора.

929-й стрілецький полк брав найактивнішу участь у Корсунь-Шевченківській битві, відвойовував Городище, Цвіткове і ряд інших населених пунктів.

5 березня 1944 року полк під командуванням підполковника Луценка перейшов у наступ. Здійснюючи глибокий обхідний маневр, його батальйони вийшли в тил противника в районі села Кобиляки (Звенигородський район Черкаської області) і у взаємодії з 936-м стрілецьким полком оволоділи населеними пунктами Софіївка і Чорна Кам'янка, прорвавши сильно укріплену оборону противника на глибину до 20 кілометрів.

8 березня полк оволодів селами Іваньки, Полковниче, Помийник, Краснопілка, станцією Поташ і підійшов до міста Умань (Черкаська область). Просуваючись вперед, полк першим в дивізії форсував Південний Буг, вийшов до Дністра і, подолавши його 17 березня в районі міста Сороки, під безперервним впливом авіації противника захопив плацдарм, забезпечив переправу всіх частин дивізії і вступив на землю Молдови.

На кінець дня 25 березня в районі населеного пункту Скуляни (нині с. Скулень Унгенського р-ну, Молдова) полк вийшов до державного кордону СРСР з Румунією.

За місяць боїв полк з боями подолав 450 кілометрів і знищив близько двох полків гітлерівців, 85 танків, 11 гармат, 211 автомашин та багато іншої бойової техніки ворога.

У цих боях підполковник Луценко був важко поранений.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року за мужність, відвагу і героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, підполковнику Луценку Онуфрію Максимовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4404).

У 1945 році О. М. Луценко закінчив прискорений курс Військової академії імені М. В. Фрунзе. З жовтня 1945 року полковник Луценко — у відставці. Жив у місті Черкасах. Помер 19 березня 1977 року.

Нагороди, пам'ять

Погруддя в Черкасах

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями.

За вагомий внесок при визволенні Черкас від гітлерівських загарбників, суспільну і воєнно-патріотичну роботу серед населення міста О. М. Луценко був удостоєний звання «Почесний громадянин міста Черкаси».

В знак високої поваги і заслуг перед Батьківщиною О. М. Луценку присвоєне звання Почесний громадянин селища Ришкани, села Реча, міста Єдинці і села Скуляни Фалештського району (Молдавська РСР). Також він є почесним колгоспником ряду господарств Молдавії, де він воював.

Віддаючи належне заслугам полковника О. М. Луценка, Рада Міністрів Української РСР 9 березня 1978 року присвоїла Черкаській середній школі № 9 ім'я Героя Радянського Союзу О. М. Луценка. На території школи встановлене погруддя Героя. Також одна з вулиць Черкас названа його іменем[1].

Примітки

1. Сайт Черкаської гімназії № 9. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 1 жовтня 2010.

Література

• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
• Герои-освободители Черкасщины. — Днепропетровск: Промінь, 1980