Луцій Семпроній Атратін (консул 445 року до н. е.)
Лу́цій Семпро́ній Атраті́н (лат. Lucius Sempronius Atratinus; ? — після 443 до н. е.) — політичний і військовий діяч Римської республіки; консул 444 року до н. е., цензор 443 року до н. е.
| Луцій Семпроній Атратін | |
|---|---|
| лат. L.Sempronius A.f. Atratinus | |
| Ім'я при народженні | Lucius Sempronius Atratinus |
| Народився |
невідомо невідомо |
| Помер |
після 443 до н. е. невідомо |
| Громадянство | Римська республіка |
| Місце проживання | Рим |
| Діяльність | політик і військовий діяч |
| Суспільний стан | патрицій[1] |
| Посада | консул |
| Термін | 444 рік до н. е. |
| Рід | Семпронії |
| Батько | Авл Семпроній Атратін |
| Мати | невідомо |
| Брати, сестри | Авл Семпроній Атратін (військовий трибун з консульською владою 444 року до н. е.)[1][1] |
| У шлюбі з | невідомо |
| Діти | Авл Семпроній Атратін |
Біографічні відомості
Походив з впливового, давнього патриціанського роду Семпроніїв. Син Авла Семпронія Атратіна, консула 497 і 491 років до н. е. Про молоді роки Луція Семпронія відомості не збереглися.
444 року до н. е. його було обрано консулом разом з Луцієм Папірієм Мугілліном після того, як перші в історії Римської республіки військові трибуни з консульською владою (консулярні трибуни) достроково склали свої повноваження через звинувачення у нелегітимності їхніх виборах. Після того інтеррекс Тит Квінкцій Капітолін Барбат вибрав консулів. Впродовж цієї каденції не було війн і внутрішніх заворушень, був оновлений договір з Ардеєю.
Наступного 443 року до н. е. обох консулів попереднього року було обрано на відновлену посаду цензора для проведення переписів населення та ведення обліку.
З того року згадок про подальшу долю Луція Семпронія Атратіна немає.
Родина
- Син Авл Семпроній Атратін, військовий трибун з консульською владою 425, 420 і 416 років до н. е.
Джерела
- Тит Лівій, Ab Urbe Condita, IV, 7-8. (лат.)
- Діонісій Галікарнаський XI, 62. (лат.)
- Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft: neue Bearbeitung. Zweite Reihe, — Stuttgart: Alfred Drukenmüller Verlag. Band II A, 2, 1923 (Selinuntia — Sila) (нім.)