Луї-Жан-Франсуа Лагрене

Луї-Жан-Франсуа Лагрене́ (фр. Louis Jean François Lagrenée) прозваний «Старшим» (фр. Lagrenée l'Ainé; 21 січня 1725 Париж — 19 червня 1805, там само) — французький художник, учень Ш. Ван Лоо. Старший брат Жан-Жака Лагрене.

Луї-Жан-Франсуа Лагрене
фр. Louis Jean François Lagrenée
Народження 21 січня 1725(1725-01-21)[1][2][…]
Париж
Смерть 19 червня 1805(1805-06-19)[3][2][…] (80 років)
  Париж
Країна Королівство Франція →  Франція
Жанр портрет
Навчання Національна вища школа красних мистецтв
Діяльність художник, педагог
Напрямок рококо, класицизм
Відомі учні Jean-François Pierre Peyrond
Працівник Національна вища школа красних мистецтв
Твори Q17583635? і Q17583651?
Діти Anthelme-François Lagrenéed[4]
Брати, сестри  • Jean-Jacques Lagrenéed[4]
Нагороди
 Луї-Жан-Франсуа Лагрене у Вікісховищі

Біографія

Навчався у Шарля Ван Лоо. У 1749 році отримав Римську премію від Паризької Академії Художеств, потім три роки провів в Італії. По поверненні до Парижа спочатку був приписаний до Академії, у 1755 році став її дійсним членом, а у 1762 — професором.

На запрошення Єлизавети Петрівни у 1760 році приїхав до Росії. У Петербурзі отримав титул придворного живописця і місце професора-викладача історичного живопису в новозаснованій Санкт-Петербурзькій академії мистецтв. Проте, незадоволення петербурзьким життям, і очевидно, розбіжності з І. І. Шуваловим спонукали його через три роки повернутися до Франції.

У 1781 році призначений на пост директора Французької академії в Римі, з титулом ад'юнкт-ректора Паризької Академії і з пенсією, яку йому пожалував король за картину «Малабарська вдова». Під час Французької Революції позбавлений своєї посади і пенсії, але Наполеон призначив його почесним хоронителем і адміністратором наполеонівського музею, вручив Орден Почесного легіону.

Творчість

Лагрене Старший писав картини на історичні теми, алегорії і жанри. Його роботи слідують академічним шаблонам того часу, холодні і манірні, але не позбавлені декоративної ефектності і приємні своїми фарбами, особливо за тонами карнації. З успіхом він працював і в жанрі портрета.

  • Роботи Лагрене
  • Автопортрет (1750-ті)
  • Викрадання Деяніри кентавром Нессом (1755)
  • Пігмаліон і Галатея (1781).
  • Смерть дофіна (1765).
  • Марс і Венера, застигнуті зненацька Вулканом (1768)
  • Смерть дружини Дарія (1785).
  • Марс і Венера. Алегорія Миру (1770)
  • Діана й Ендіміон (1776)
  • Купання Венери з німфами (1776)
  • Амур і Психея
  • Апеллес закохується у Кампаспу, кохану Александра Македонського (1772)
  • Алківіад на колінах перед коханою
  • Піднесення Аврори (1763)
  • Амур Мистецтв втішає Живопис після глузів недоброзичливців
  • Пенелопа читає листа від Одіссея

Примітки
  1. Jal A. Dictionnaire critique de biographie et d'histoire : errata et supplément pour tous les dictionnaires historiques d'après des documents authentiques inédits — 1 — Paris: Plon, 1867.
  2. Louis Jean Francois (l'aí®né) Lagrenée
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Зведений список імен діячів мистецтва — 2018.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.