Людвік Вельтце

Людвік Еразм Вельтце
пол. Ludwik Erazm Veltzé
Народження 1871
Смерть 1939
Країна  Польща
Навчання Державна промислова школа у Львові
Діяльність архітектор
Праця в містах Львів
Архітектурний стиль модерн, модернізовані форми ренесансу, бароко

Людвік Еразм Вельтце (пол. Ludwik Erazm Veltzé; 1871, Львів — після 1939) — львівський архітектор.

Життєпис

Людвік Вельтце народився 1871 року у Львові. Закінчив гімназію. У 1887 році вступив на відділення сницарства Державної промислової школи у Львові. Закінчив І курс та був переведений на ІІ курс, але у навчальних звітах Державної промислової школи у Львові за 1888—1889 навчальний рік його ім'я відсутнє. Де навчався далі, не відомо[1].

Початок діяльності Людвіка Вельтце як архітектора, ймовірно, належить до кінця XIX століття, хоча найбільш рання відома дослідникам будівля за його проєктом — будівля колишньої приватної школи Яна Нємца, споруджена у 1904 році при вул. Пелчинській, 28 (нині — вул. Вітовського, 36)[2]. Усі будинки за його проєктами у Львові виконані в дусі романтичної сецесії. Серед них найбільш яскравою є вілла на вулиці Елізи Ожешко, 11, що привертає увагу декоративним поєднанням у стінах обробленого каменю, тиньку та червоної цегли, а також червоним дахом із наріжною вежею[3].

На початку 1930-х років був членом та заступником секретаря Професійної спілки архітекторів і будівничих у Львові із зовнішніх зв'язків. 5 жовтня 1931 року як член цієї Спілки брав участь у благочинній пожертві коштів на спорудження Дому фундації вдів та сиріт[3].

Мешкав у Львові в будинку на вул. 29 Листопада, 54 (нині — вул. Коновальця). За цією ж адресою було розташоване й архітектурне бюро Вельтце[3].

Дата та місце смерті архітектора невідомі[3].

Реалізовані проєкти
  • будівля колишньої приватної школи Яна Нємца (1904) на нинішній вул. Вітовського, 36[4].
  • вілла історика Зигмунта Радзимінського[5] на нинішній вул. Елізи Ожешко, 11 (1906—1907)[4].
  • прибутковий будинок у стилі сецесії на нинішній вул. Зарицьких, 8 (1907)[4].
  • вілла правника Юліуша Макаревича[5] (1909) у стилі романтичної сецесії на нинішній вул. Драгоманова, 58[4].
  • житловий будинок (1910) на сучасному проспекті Шевченка, 15[6].
  • реконструкція приміщень першого поверху кам'яниці на нинішній вул. Івана Федорова, 8 під філію цісарсько-королівської пошти (1910)[7].
  • дерев'яний костел (нині — церква Покрова Пресвятої Богородиці) на нинішній вул. Володимира Великого, 24 у смт Рудне (1935)[8].

Галерея
  • Вілла Зигмунта Радзимінського
    (вул. Елізи Ожешко, 11)
  • Прибутковий будинок
    (вул. Зарицьких, 8)
  • Вілла Юліуша Макаревича (вул. Драгоманова, 58)
  • Кам'яниця
    (вул. Івана Федорова, 8)
  • Церква Покрова Пресвятої Богородиці (смт. Рудне, вул. Володимира Великого, 24)

Примітки
  1. Sprawozdanie c. k. Państwowej szkoły przemуsłowej we Lwowie za rr. 1887/88. — S. 14, 17. (пол.)
  2. Архітектура Львова, 2008, с. 431.
  3. Галина Глембоцька. Проєкт «Інтерактивний Львів»: Людвік Вельтце (1871—1939). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 12 червня 2021.
  4. Ю. О. Бірюльов. Вельтце Людвік. esu.com.ua. Енциклопедія сучасної України. Процитовано 12 червня 2021.
  5. Вісім старовинних вілл з львівських вулиць. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. 1 квітня 2015. Процитовано 13 червня 2021.
  6. Енциклопедія Львова т. 1, 2007, с. 344.
  7. Оксана Бойко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Івана Федорова, 08 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 13 червня 2021.
  8. Львів-Рудно. Церква Покрови Пр. Богородиці (1935). decerkva.org.ua. Дерев'яні церкви Західної України. Процитовано 13 червня 2021.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.