Ліроконіт

Ліроконі́т — рідкісний мінерал, основний водний арсенат міді й алюмінію острівної будови. Назва походить від грецьких слів «лірос» — блідий і «коніа» — порох, що вказує на блідий колір риски, яку залишає на порцеляновій поверхні цей мінерал.

Ліроконіт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула Cu2Al[(OH)4|AsO4]·4(H2O)
Клас мінералу арсенати
Nickel-Strunz 10 8.DF.20[2]
Ідентифікація
Колір яскраво-блакитний до зеленого
Сингонія Моноклінна сингонія
Спайність недосконала {110} і {011}
Злам раковистий
Твердість 2,0-3,0
Блиск скляний, смолистий
Прозорість прозорий
Колір риси світло-блакитний
Густина 2,9-3,0 г/см³
Розчинність розчинний в аміаці та кислотах
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення nα = 1,612 nβ = 1,652 nγ = 1,675
Подвійне променезаломлення δ = 0,063
Плеохроїзм відсутній
Інші характеристики
Радіоактивність відсутня
Названо на честь palenessd[3],
порошок[3]
Типова місцевість Wheal Gorlandd[4]
 Ліроконіт у Вікісховищі

Опис
Кристали ліроконіту великим планом

Хімічна формула: Cu2Al [(OH)4 | AsO4]•4H2O. Містить (%): CuO — 36,74; Al2O3 — 11,77; As2O5 — 26,53; H2O — 24,96. Домішки P2O5. Молекулярна маса 433.08.

Сингонія моноклінна. Вид призматичний.

Форми виділення: кристали пірамідального обрису та зернисті агрегати.

Густина 3,0. Твердість 2-3,0.

Колір небесно-блакитний, рідше зелений.

Спайність недосконала.

Розчиняється в аміаці та кислотах. На вугіллі сплавляється, видаючи запах арсену, в темно-бурий шлак з окремими зернятками міді.

Родовища

Вперше знайдений в 1825 році (F. Mohs) у копальнях Девона і Корнвола (Англія). Зустрічається разом з лімонітом, корнавалітом, страшимирітом, кліноклазом, олівенітом, малахітом, купритом, халькофілітом в родовищах Німеччині, Франції, Австралії, Словаччини (Банська Бистриця), США (штати Нью-Джерсі і Каліфорнія).

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  3. Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
  4. mineralienatlas.de

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ліроконіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Ліроконіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.