Маньчжурська мова
Маньчжу́рська мо́ва (маньчж.:
, manju gisun) — мова тунгусо-маньчжурської групи алтайської мовної сім'ї[1]. Належить до мов, що вимирають. Має близько 20 носіїв (2017).[1] Колишня рідна мова маньчжурів, корінного народу Маньчжурії (сучасна провінція Хейлунцзян, КНР), що в 20 столітті, в результаті демографічної кризи та китаїзації, перейшов на китайську мову.[1] Одна з офіційних мов колишньої династії Цін (1616–1912), однієї з найбільших азійських імперій нового часу. Належить до аглютинативних мов з обмеженим сингармонізмом. Походить від середньовічної чжурчженської мови. З 1599 року базується на маньчжурській абетці, яка, у свою чергу, походить від монгольської абетки.[1] Має чотири діалекти — Бала, Алехуся, Цзін, Лалінь.[1]
| Маньчжурська мова | |
|---|---|
Манчжу ґісун | |
| Поширена в | Маньчжурія, Китай |
| Регіон | Східна Азія |
| Носії | 20 осіб з 10,7 млн маньчжурів (2017)[1]. |
| Писемність | маньчжурська абетка |
| Класифікація | |
| Офіційний статус | |
| Офіційна | ні |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | — |
| ISO 639-2 | mnc |
| ISO 639-3 | mnc |
Примітки
- Маньчжурська мова. Ethnologue (20th ed., 2017)
Посилання
- Маньчжурська мова на сайті Ethnologue: Manchu. A language of China (англ.)
- Маньчжурська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Manchu (англ.)
- Маньчжурська мова на сайті WALS Online: Language Manchu (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.