Мармуліївка

Мармулі́ївка — село в Україні, у Володарській селищній громаді Білоцерківського району Київської області. Розташоване за 35 км від Володарки в західному напрямку, за 18 км від найближчої залізничної станції Тетіїв (на річці Рось).

село Мармуліївка
Країна	Україна
Область	Київська область
Район/міськрада	Білоцерківський район
Громада	Володарська селищна громада
Основні дані
Населення	460
Площа	298,2 км²
Поштовий індекс	09341
Телефонний код	[phone]
Географічні дані
Географічні координати	49°30′07″ пн. ш. 29°36′23″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	185 м
Водойми	Рось, Злодіївка (колишні назви: Червоний Став, Струг)
Місцева влада
Адреса ради	Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Мармуліївка, вул. Центральна, 1
Карта
Мармуліївка
Мармуліївка
Мапа
Мармуліївка у Вікісховищі

Географія

На південній околиці села річка Злодіївка впадає у Рось.

Етимологія

За народною етимологією село отримало назву від Мормили — «давнього дворянського прізвища українського».[1]

За іншою версією, в основі назви села лежить діалектне слово мармул, яке, своєю чергою, походить від давньоверхньонімецького слова marmul, що означає мармур.

Історичний огляд

Мармуліївка (Mormilec) на мапі Боплана (1650)

На території села виявлено:

— поселення ІІ тис. до н. е. (під лінією електропередач на першій надзаплавній терасі лівого берега річки Рось);

— поселення VII-VI ст.до н. е. (1,5-1,2 км на схід від околиці колгоспного саду, обмежене пересохлим струмком);

— поселення III-IV ст. н. е. черняхівської культури (на першій надзаплавній терасі лівого берега річки Рось, 0,5 км на схід від кар'єру, на околиці колгоспного саду);

— поселення III-IV ст. черняхівської культури (1,5 км на схід від околиці села, біля саду).

Археологічні розкопки на території села свідчать про давність поселення людей. Проте село було засноване на рубежі XVII-XVIII століття.

1864 року Лаврентій Похилевич зазначав:

«Село лежить при впадінні з лівого боку річки Струг в Рось, навпроти села Кошева, відділеного Россю. Частина села, що лежить вище уздовж річки Струг відстанню в половину версти, називається Капустинці. Жителів обох статей: православних — 983, римських католиків — 59, євреїв — 2. При селищі, над річкою Рось, є стародавнє земляне замковище, що має в окружності 50 сажнів. У ньому залишилися печери або ями, з яких одна в 80 сажнів завдовжки й 7 сажень завширшки. Інші завдовжки по 8 сажнів».[1][2]

За адміністративно-територіальним поділом ХІХ століття село входило до Сквирського повіту. У ХХ столітті відійшло до території Володарського району.

За повідомленням Л.Похилевича «церква Свято-Михайлівська, дерев'яна, стара, 6-го класу, яка має землі 57 десятин; побудована 1734 року колишнім керуючим маєтком Заблодським»[1] (за іншою версією — Забродським)[2]. 1847 року її суттєво перебудували. У радянську добу храм частково зруйнували, зокрема знесли баню.

Галерея

• 
  Вулиця Центральна
• 
  Сільська рада
• 
  Школа
• 
  Будинок культури
• 
  Фельдшерський пункт
• 
  Ставок на річці Злодіївка
• 
  Михайлівська церква (1847 р.)
• 
  Водяний млин
• 
  Пам’ятник на честь воїнів-односельців
• 
  Пам’ятник жертвам Голодомору

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Примітки

1. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мъстностяхъ Кіевской губерніи. — Кіевъ: Типографія Кіево-Печерской Лавры, 1864. — С. 171.
2. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — T. VI. — Warszawa, 1885. — S. 680.

Посилання

• облікова картка на сайті ВРУ^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Погода у селі