Мирович Василь Якович
Василь Якович Мирович (*1740 — †15 вересня 1764[1]) — підпоручник Смоленського полку. Організатор так званого «шліссельбурзького безглуздя»[2] — невдалої спроби державного перевороту в Російській імперії.
| Василь Якович Мирович | |
|---|---|
| рос. Васи́лий Я́ковлевич Миро́вич | |
 Мирович біля трупа Івана VI | |
| Народився |
1740 Сибір |
| Помер |
15 вересня 1764 Санкт-Петербург ·страчений |
| Громадянство | Російська імперія |
| Національність | українець |
| Діяльність | поет |
| Відомий завдяки | Організатор «шліссельбурзького безглуздя» |
| Знання мов | російська |
| Військове звання | підпоручник |
| Конфесія | православний |
З життєпису
Походив з козацько-старшинського роду Мировичів. Внук Федора Мировича. Народився на засланні у Сибіру.
«Шліссельбурзьке безглуздя»
У липні 1764 року Мирович, будучи офіцером караульної команди в Шліссельбурзькій фортеці, намагався здійснити палацовий переворот з метою скинення з престолу Катерини ІІ і проголошення імператором Івана VI Антоновича. Спроба перевороту, можливо, була спричинена прагненням Мировича, посадивши на престол Івана VI, який перебував в ув'язненні у фортеці, домогтися розширення політичної автономії України. Уночі проти 5 липня 1764 року група солдатів на чолі з Мировичем захопила фортецю. Однак на цей час офіцери внутрішньої варти, відповідно до інструкції Катерини II, вже вбили Івана VI.
Страта
Мировича заарештували і за вироком Сенату 15 вересня 1764 стратили у Петербурзі.
У літературі
- «Бунт» Мировича став темою роману російського письменника українського походження Григорія Данилевського «Мирович».
Джерела
- Довідник з історії України (укр.)
- Три дороги (укр.)
Посилання
- Мирович Василь // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 980. — 1000 екз.
- Василь Мирович: коротка біографія // UaModna, 16 вересня 2015
Примітки
- 15 вересня за «старим стилем».
- Вислів Катерини II. Вона ж назвала Василя Мировича «сином і внуком бунтівників».