Мозир
Мо́зир[2] (біл. Мазы́р) — місто обласного підпорядкування в Мозирському районі Гомельської області Білорусі, центр району[2]. Місто розташоване за 133 км на захід від Гомеля і за 320 км на південь від Мінська, у горбистій місцевості у межах Мозирського пасма. На території населеного пункту розміщується найбільший у Білорусі порт Пхов на річці Прип'ять. Населення Мозиря становить 112 тис. чоловік. Площа Мозиря — 3674 га. Поруч із Мозирем пролягає нафтогін «Дружба». Через Мозир пролягає залізниця Калинковичі — Коростень.
| місто Мозир біл. Мазы́р | ||||||
| ||||||
![]() | ||||||
| Основні дані | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| 52°02′ пн. ш. 29°15′ сх. д. | ||||||
| Країна |
| |||||
| Область | Гомельська область | |||||
| Район | Мозирський район | |||||
| Перша згадка | 1155 | |||||
| Магдебурзьке право | 1577 | |||||
| Статус | з 1795 року | |||||
| Населення | 112 003 (2016) | |||||
| Площа | 49,46 км² | |||||
| Транслітерація назви | Mazyr | |||||
| Поштовий індекс | 247760 | |||||
| Телефонний код | +375-2351 | |||||
| Висота | 160 м і 122 м[1] м.н.р.м. | |||||
| Водойма | Прип'ять | |||||
| Міста-побратими | Сєверодвінськ, Росія; Єгор'євськ, Росія; Коростень, Україна; Харцизьк, Україна; Страконице, Чехія | |||||
| Відстань | ||||||
| Найближча залізнична станція | Мозир | |||||
| До Мінська | ||||||
| - фізична | 320 км | |||||
| До обласного центру | ||||||
| - фізична | 133 км | |||||
![]() Мозир | ||||||
![]() Мозир Мозир (Гомельська область) | ||||||
![]() | ||||||
|
| ||||||
Архітектурно-планувальна система міста обумовлена складним рельєфом Прип'яті. Культурний і історичний центр Мозиря — площа Леніна — географічно знаходиться на околиці міста, на березі Прип'яті. Уздовж річки проходить вулиця Радянська, перпендикулярно якої по руслу і схилах ярів вглиб міста піднімаються інші вулиці.
Географія
Розташування
Місто розташоване на правому березі Прип'яті на східному Поліссі, на українсько-білоруській етнічній межі[2].
Клімат
Клімат у населеному пункті вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена)[3]. Опадів 636 мм на рік[3]. Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 31 мм[3]. Найбільша кількість опадів випадає в липні — близько 91 мм[3]. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 60 мм[3]. Пересічна температура січня — -6,6 °C, липня — 18,5 °C[3]. Річна амплітуда температур становить 25,1 °C[3].
| Клімат | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −3,5 | −1,9 | 3,1 | 12,5 | 19,5 | 23,0 | 24,1 | 23,2 | 18,1 | 11,1 | 3,7 | −0,7 | 11,0 |
| Середня температура, °C | −6,6 | −5,3 | −0,6 | 7,6 | 13,8 | 17,3 | 18,5 | 17,5 | 13,0 | 7,1 | 1,2 | −3,2 | 6,7 |
| Середній мінімум, °C | −9,7 | −8,7 | −4,3 | 2,8 | 8,2 | 11,7 | 12,9 | 11,9 | 7,9 | 3,2 | −1,2 | −5,7 | 2,4 |
| Норма опадів, мм | 38 | 31 | 33 | 45 | 52 | 86 | 91 | 71 | 53 | 44 | 47 | 45 | 636 |
| Джерело: Climate-Data.org (англ.) | |||||||||||||
Історія
В письмових джерелах Мозир вперше згадується в 1155 році, коли київський князь Юрій Долгорукий передав його Чернігівському князю Святославу Ольговичу. Входив до складу Київського, Чернігівського і Туровського князівств. З середини XIV століття у складі Великого князівства Литовського, з 1569 року — Речі Посполитої. У 1577 році Мозир отримав Магдебурзьке право. Документ про надання цього привілею зберігається в Національному історичному архіві Білорусі.
В результаті пожежі на початку XVII століття мозирський замок і частина міста згоріли. У зв'язку з цим, впродовж 1609–1613 років, були прийняті накази, згідно з якими жителям наказано відбудувати заново замок та міські площі. У XVII столітті тут сталося антифеодальне повстання.
Під час повстання під проводом Хмельницького за місто велися бої між козацькими та польсько-литовськими військами, нетривалий час входило до української козацької держави[2].
Київська вулиця в Мозирі, на початку XX століття
Церква Святої Параскеви П'ятниці у Мозирі,1912 рік
Православний собор святого Михайла
Площа Леніна
Після другого поділу Речі Посполитої 1793 року Мозир увійшов до складу Російської імперії[2]. У грудні 1917 року в Мозирі було встановлено Радянську владу. З лютого 1918 року місто було окуповано військами кайзерівської Німеччини. З грудня 1918 належало до УНР. Місто було центром Поліського староства Української Держави[4]. З 5 березня по 29 червня 1920 року Мозир потрапив під польську окупацію. З 1924 року Мозир — центр району, в 1926—1930, 1935—1938 роках — центр Мозирського округу, з 1938 — центр Поліської області. У Другу світову війну Мозир був під гітлерівською окупацією з 22 серпня 1941 по 14 січня 1944 роки, входячи з 20 жовтня 1941 року до складу генеральної округи Житомир як центр однойменної округи. Окупанти створили табір смерті, також понад тисячі осіб було вивезено на каторжні роботи до Німеччини. У 1954 році Мозир і Мозирський район увійшли до складу Гомельської області.
Єврейська громада
На межі XIX і XX століть Мозир був єврейським містечком. Єврейське населення знищене в роки Другої світової війни, залишки емігрували до Ізраїлю і США.
| Рік | Єврейське населення | Усе населення | % Євреів | Примітки |
|---|---|---|---|---|
| 1897 | 5631 | 8076 | 69.73 % | перепис 1897 року |
| 1927 | ~6000 | 14300 | 42 % | перепис 1927 року[5] |
| 1939 | 6307 | 17500 | 36.04 % | приблизно[6] |
| 1970 | 4300 | 48000 | 8.96 % | перепис 1970 року[7] |
| 1979 | 3600 | 105882 | 3.40 % | перепис 1979 року[7] |
| 1989 | 3200 | 128000 | 2.50 % | перепис 1989 року[7] |
| 1999 | 565 | 114000 | 0.50 % | приблизно[7] |
| 2004 | <500 | 111500 | 0.45 % | приблизно |
Промисловість
- Нафтопереробна — ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод»
- Хімічна
- Нафтохімічна
- Машинобудівна
- Металообробна
- Деревообробна
- Легка — ВАТ "Мозирському швейна фабрика"Надекс"
- Харчова — ВАТ «Мозирьсоль», Етанол
- Послуги — ПІКП Полесьепроект — філія-проектні роботи, ОДО Террастройпроект-плюс — проектні роботи, будівельні роботи, поліграфія
Фабрика «Надекс»
Річне пароплавство
Річне пароплавство
Пивзавод
Транспорт
У місті, крім автобусів, діє трамвай. Довжина лінії — понад 20 км. Діє один маршрут. Через територію міста пролягає залізнична лінія Калинковичі — Коростень (Україна), на якій розташована залізнична станція Мозир. Річковий транспорт нерозвинений, хоча порт «Пхов» є найбільшим в країні.

Трамвайне управління
Трамвайне депо
Трамвайний кран
Освіта
У місті налічується 15 середніх шкіл, 4 музичні школи, 35 дитячих садів, будівельний технікум, училища — геології, будівельні, олімпійського резерву, медичне училище, Мозирський державний педагогічний університет. У Мозирі працюють курси освітнього центру «Лідер», у якому можна пройти курси за 13-ма програмами навчання.
Драматичний театр ім. І. Мележа
Міський палац Культури
Палац культури МНПЗ
Художня школа
Культура
У Мозирі є кінотеатр «Мир», драматичний театр імені Івана Мележа. У 1990 році було відкрито Палац культури МНПЗ, приймає в своїх стінах великих зірок. Мешканців міста обслуговують понад 50 бібліотек. У Мозирі є краєзнавчий музей, музей прикладної творчості, міський виставковий зал.
Краєзнавчий музей на Замковій горі
Скульптура
Кінотеатр «Мир»
Фонтан
Спорт
Основні спортивні об'єкти: басейн, 3 стадіону, гірськолижний комплекс, школа олімпійського резерву РБ.
Уродженці і жителі
- Захарова Олена Іванівна (нар.1907) — радянський вчений в області біології і агротехніки винограду.
- Пікман Ізраїль Цуріелевіч (1918—1995) — радянський кінооператор і режисер, фотограф.
- Ксенія Ситник — переможниця дитячого пісенного конкурсу Євробачення 2005.
- Фінберг Михайло Якович (нар. 21 лютого 1947) — відомий диригент і керівник оркестру, народний артист Білорусі, професор.
Галерея
Центр міста
Церква на Замковій горі
Реконструкція Мозирського замку
Вигляд на центр
Пам'ятник ВВВ, Міг-15
Приватний сектор
Центр с висоти пташиного польоту
Костел Святого Архангела Михайла
Готель «Прип'ять»
Новий мікрорайон
Пам'ятник жертвам гетто
Примітки
- GeoNames — 2005.
- Мозир // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1966. — Т. Кн. 2, [т. 5] : Місто (продовження) — Перемиська Єпархія. — С. 1636.
- Mazyr climate: Average Temperature, weather by month, Mazyr weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 17 січня 2020. (англ.)
- Леонюк В. Поліське староство // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 2010. — Т. 2. — С. 145. — ISBN 978-966-325-135-6.
- г. Мозырь (Гомельская область)
- jewishgen.org
- jhrgbelarus.org
Посилання
- Газета міста Мозир «Полісся СВОИМИ ОЧИМА»
- Приватні оголошення в місті Мозир
- Міський портал Мозир
- Сайт ВАТ «МШФ» Надекс
- Сайт футбольного клубу «Славія-Мозир»
- Сайт Етанол
- Геральдика міста Мозир
- Мозир древній. Життя дореволюційного Мозир — невідомі сторінки
- Фото міста Мозир
- Mozyrz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 754. (пол.)

.jpg.webp)




.jpg.webp)
.jpg.webp)
.jpg.webp)