Морфа
Мо́рфа (від дав.-гр. μορφή — форма) — різко відмінна за зовнішнім виглядом група фенотипів в межах виду або популяції. Морфи часто відрізняються також поведінкою та екологічними ознаками. Види і популяції, які мають морфи, називають поліморфними.
Прикладом морф можуть слугувати альбіноси та меланісти різних хребетних тварин, рудоволосі особини (хромісти) у європеоїдної раси людини тощо. Інколи морфами називають сезонні (осінні, весняні) форми деяких комах, озерні та річкові форми деяких риб (наприклад, форелі). Як приклад можна навести морфи морської форелі, які є симпатричними, тобто можуть зустрічатися разом. Одна з них (Salmo trutta морфа trutta) є мігруючою (анадромною), тоді як інша (Salmo trutta морфа fario) — осілою, мешкає на течії. Ці дві субпопуляції належать до одного і того самого виду та можуть схрещуватися. В обох субпопуляцій зберігається спадково закріплена особливість — представники однієї є мігруючими (анадромними), іншої — мешкають на одному місці. Ймовірність природного схрещування обох субпопуляцій швидше незначна, оскільки вони віддають перевагу різним місцям нересту та розмножуються в різний час.
Прісноводні популяції арктичного гольця (Salvelinus alpinus), які в одному і тому ж озері розвинулися у різні морфи, які живляться планктоном і рибою. Морфа, яка живиться рибою, споживає усіх риб у середньому та верхньому шарі води, у тому числі морфу, яка живиться планктоном. Морфа, яка живиться планктоном, споживає зоопланктон ті інших безхребетних у верхньому шарі води. Вони менші за розміром, повільніше ростуть та дають менше потомства.
Розділення популяцій, особливо ізольованих одна від одної, на морфи можна розглядати в деяких випадках як попередника симпатричного видоутворення.
Галерея
Слимак цепея садова (Cepaea hortensis), смугаста морфа
Слимак цепея садова (Cepaea hortensis), жовта морфа
Світла (нормальна) морфа березового п’ядуна (Biston betularia)
Темна морфа березового п’ядуна (Biston betularia f. carbonaria )
Див. також
Посилання
- Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров. — М. : Сов. энциклопедия, 1986. — 831 с.