Наполеон Бонапарт (фільм)

«Наполео́н Бонапа́рт» (фр. Napoléon Bonaparte) — французька біографічна драма 1935 року режисера Абеля Ґанса. Перша звукова версія фільму «Наполеон» (1927) під назвою «Наполеон Бонапарт, побачений і почутий Абелем Гансом» (фр. Napoléon Bonaparte vu et entendu par Abel Gance). Режисер озвучив епізоди з німої версії, користуючись тим, що на зйомках він примушував акторів промовляти усі репліки досконально і цілком; крім того, він додав до них нові сцени, зняті вже із звуком у 1934 році за участю низки нових акторів[1].

Наполеон Бонапарт
Napoléon Bonaparte
Жанр біографічна драма
Режисер Абель Ґанс
Сценарист Абель Ґанс
У головних
ролях		 Альбер Д'єдонне
Жина Мане
Антонен Арто
Оператори Леонс-Анрі Бюрель
Роже Юбер,
Жуль Крюгер
Жозеф-Луї Мундвіллер
Микола Топорков
Композитор Анрі Вердюн
Монтаж Мадлен Ґретолль
Абель Ґанс
Художники Анрі Менесьє
Рене Рену
Кінокомпанія Majestic Films
Дистриб'ютор Paramount (Франція)
Тривалість 140 хв.
Мова французька
Країна  Франція
Рік 1935
Дата виходу  Франція: 9 травня 1935
IMDb ID 0025556
Рейтинг IMDb:

Сюжет

Ввечері у березня 1815 року в Греноблі Стендаль приносить своєму видавцеві Кресі рукопис «Життя Наполеона». Видавець запрошує його на підпільні нічні збори, які часто організовуються в його квартирі для підтримки культу Імператора. Стендаль приводить туди Беранже. У зборах беруть участь четверо: Трістан Флері, що осліпнув при Маренго; Теруань де Мерікур, жінка, що вела за собою в'язальниць[К 1] на штурм палацу Тюїльрі і що поступово божеволіє; корсиканський пастух Санто Річчі, що називає себе кузеном Наполеона; і нарешті, сам Кресі. Вони представляють і коментують основні епізоди німого «Наполеона»: народження «Марсельєзи» в Клубі кордельєрів, ніч 10 серпня, зустріч Наполеона з матір'ю на Корсиці після довгої розлуки, його втеча з триколором в руках, «Подвійну бурю», оборону Конвенту, залицяння до Жозефіни, прийняття командування над Італійською армією.

В ролях
Альбер Д'єдонне····Наполеон
Жина Мане····Жозефіна де Богарне
Дамія····«Марсельєза»
Ежен Буффе····Летиція Бонапарт
Жана Маркен····Марі-Анна
Сільві Ганс····де Мерікур
Жозе Кенкель····Стендаль
Жорж Молуа····Кресі
Катела····Жоржен
Анрі Боден····Санто Річчі
Ніколя Колін···· Трістан Флері
Олександр Кубицький····Дантон
Антонен Арто····Марат

Джерела
  • Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 456. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

Коментарі
  1. «В'язальницями» називали ревних прихильниць якобінської диктатури, що приходили на засідання Конвенту з рукоділлям.[1]

Примітки
  1. Жак Лурселль, 2009, с. 456.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.