Неданчичі

Неда́нчичі — село в Україні, у Ріпкинському районі Чернігівської області. Населення становить 730 осіб. Орган місцевого самоврядування — Неданчицька сільська рада. Відстань до райцентру становить близько 58 км і проходить автошляхами Т 2506 та Т 2537. Село межує із територією міста Славутич Київської області. Також поблизу села розташований пункт контролю Неданчичі на кордоні з Білоруссю («Йолча»). Неданчицькій сільській раді підпорядковане село Грабівка та ще кілька навколишніх сіл.

село Неданчичі
Країна  Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Ріпкинський район
Рада Неданчицька сільська рада
Облікова картка Неданчичі 
Основні дані
Засноване 1651
Населення 730
Площа 3.65 км²
Густота населення 200 осіб/км²
Поштовий індекс 15046
Телефонний код +380 4641
Географічні дані
Географічні координати 51°31′18″ пн. ш. 30°38′03″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 107 м
Водойми Дніпро
Відстань до
обласного центру		 65.8 км
Відстань до
районного центру		 58.4 км
Найближча залізнична станція Неданчичі
Відстань до
залізничної станції		 1 км
Місцева влада
Адреса ради 15046, Чернігівська обл., Ріпкинський р-н, с. Неданчичі, вул. Тітова, 69
Сільський голова Пігор Олександра Іванівна
Карта
Неданчичі
Неданчичі
Мапа

 Неданчичі у Вікісховищі

З історії села

В околицях села Неданчичі виявлено поселення доби неоліту (V—IV тисячоліття до н. е.)., чотири — епохи бронзи (II тисячоліття до н. е.)., Одне — періоду раннього заліза (VIII—III ст до н. е.) і три давньоруських городища часів Київської Русі (IX—XIII ст.).

Неданчичі відомі з середини XVII ст.

Неподалік села в часи Козацької України видобували залізну руду і виплавляли з неї метал. Про це, зокрема, свідчать назви сіл в околиці (напр. Нова Рудня).

З Універсалу Івана Мазепи від 26 березня 1701 р. про надання архієпископу чернігівському і новгородському у посесію Неданчицької рудні:

«…Мы прето, гетьман, видячи многое иждивение ку благолђпию церковному… не одмовляем у чинности, такъ и тую помянутую рудню Неданчицкую и людей при оной живущихъ в зуполную поссесію, моць и владзу зо всђми з ней приходами и пожитками належачимы, из послушенствомъ тихъ неданчицких людей до гачення греблђ тамошной в помощъ потребним сим унђверсалом нашим ствержаемъ и надаемъ под такою кондициею, абы его милость щороку з той своей руднђ до скарбу войскового казалъ давати дванядцать возков желђза доброго гнучого, от якой дачи на сей тилко еденъ рокъ его милостей уволняем, з тих мђрь же направу и на реставрованне оной же руднђ будетъ его милость кошть свой ложити;» (ЦДІАК України. – Ф.57. – Оп. 1. – Спр. 6. – Арк. 1177/1164).

У 2018 році школу закрили, учнів перевели вчитися до Любеча і Славутича. Близько 15 учнів возить шкільний автобус до Любеча, ще 5 учнів добираються своїх ходом до Славутича.[1]

Інфраструктура
  • відділення Укрпошти;
  • сільрада;
  • яхт-клуб та пляж;
  • клуб.

Галерея

Див. також

Примітки
  1. Зі слів місцевих жителів

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.