Нова Гребля (Золотоніський район)
Нова́ Гре́бля — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, входить до складу Піщанської сільської громади. Населення — 382 чоловіка (на 2001 рік).
| село Нова Гребля | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Черкаська область |
| Район/міськрада | Золотоніський |
| Громада | Піщанська сільська громада |
| Рада | Піщанська сільська рада |
| Облікова картка | Шабельники |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1859 |
| Населення | 382 (на 2001 рік) |
| Поштовий індекс | 19752 |
| Телефонний код | +380 4737 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°42′19″ пн. ш. 31°49′07″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
86 м |
| Відстань до обласного центру |
58 км |
| Відстань до районного центру |
21 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Піщане, вул. Шеремета Руслана, 98а |
| Сільський голова | Семенюта Руслан Святославович |
| Карта | |
![]() Нова Гребля | |
![]() Нова Гребля | |
| Мапа | |
| |
Історія
Селище є на мапі 1826-1840 років.[1]
За даними на 1859 рік у власницькому селищі Золотоніського повіту Полтавської губернії, мешкало 168 осіб (77 чоловічої статі та 91 — жіночої), налічувалось 25 дворових господарств[2].
В Черкаському архіві є метрічна книга 1862-1866 років.[3]
Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Піщанської волості мешкало 220 осіб, налічувалось 46 дворових господарств, існували постоялих будинок, 2 водяних і вітряний млини, цегельний і винокурний заводи[4].
З 1924 по 1934 рік у селі працювала комуна імені Чубаря[5].
Село постраждало від Голодомору 1932-1933 років. За свідченням уродженки села Марії Яківни Дем'яник (Ковальської) були випадки канібалізму. Людей звозили на цвинтар в одну яму. Часто об'їждчики забирали ще живих людей у важкому стані, щоб не їхати другий раз. Одного разу, коли об'їждчики зустрілись, один побачив у другого на возі ще живу дівчинку, яку той забрав до себе додому і разом з дружиною виходили її. Інший випадок, коли кинули у могилу чоловіка на прізвище Коржанівський, але коли вночі пішов дощ, той очуняв і повернувся додому, потім навіть був на фронті Другої світової війни.[6][7]
Посилання
- Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Процитовано 10 листопада 2021.
- ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862.. elib.shpl.ru. Процитовано 10 листопада 2021.
- Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст. 486 (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- who-is-who.com.ua. Архів оригіналу за 22 жовтня 2009. Процитовано 13 січня 2009.
- Дем’яник Л. Свідок голоду і смерті // Полісся.– 2003.– 14 січ
- [https://old.archives.gov.ua/Archives/Reestr/Gol_Kucherepa.pdf Волинь пам’ятає. Відлуння на Волині голодомору 1932–1933 років у радянській Україні. Науково-документальне видання / Автори-упорядн. М. М. Кучерепа, В. В. Ткачук; за заг. ред. М. М. Кучерепи. – Луцьк: РВГ Науковий центр історичних студій Волині”, 2008.] — с. 266-267.


