Нова Ушиця
Нова́ У́шиця (до 1829 року — Літнівці) — селище міського типу в Україні, центр Новоушицької селищної територіальної громади і Новоушицького району Хмельницької області. Населення 4404 мешканці (2011).[4]
| смт Нова Ушиця | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Хмельницька область | ||||
| Район/міськрада | Новоушицький район | ||||
| Громада | Новоушицька селищна громада | ||||
| Код КАТОТТГ: | |||||
| Облікова картка | смт. Нова Ушиця | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | |||||
| Перша згадка | 1439 (583 роки) | ||||
| Магдебурзьке право | 1702—1703 | ||||
| Статус | із 1924 року | ||||
| Площа | 4,56 км² [1] | ||||
| Населення | ▼ 4001 (01.01.2020) [2] | ||||
| Густота | 938,82 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 32600 | ||||
| Телефонний код | +380 3847 | ||||
| Географічні координати | 48°50′06″ пн. ш. 27°16′17″ сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 273 м[3] | ||||
| Водойма | річка Калюс | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Дунаївці | ||||
| До станції: | 48 км | ||||
| До обл. центру: | |||||
| - автошляхами: | 102 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | смт Нова Ушиця, вул. Подільська, 12 | ||||
| Голова селищної ради | Вербіцький Олександр Іванович | ||||
| Вебсторінка | http://novagromada.gov.ua/ | ||||
| Карта | |||||
  Нова Ушиця | |||||
 Нова Ушиця | |||||
 | |||||
Географічне положення
Розташоване в центральній частині району на схилах гірського підвищення, що омивається річкою Калюс, за 102 км на південь від обласного центру — міста Хмельницького та за 48 км на схід від залізничної станції Дунаївці на лінії Ярмолинці—Ларга. Межує з Отроківською, Івашковецькою, Кучанською, Струзькою, Браїлівською і Заміхівською сільськими радами. Через селище проходить давній і важливий шлях на Поділлі — з Кам'янця-Подільського на Могилів-Подільський.
Історія
Вперше назва селища згадується в середині XV століття. В 1439 році польський шляхтич Сенько одержав королівську грамоту на володіння Літнівцями й сусіднім селом Вербовець. За переказами, назва Літнівці походить від того, що в них була літня резиденція польських панів.
У 1702–1703 роках Літнівці отримали привілей на магдебурзьке право.
Після другого поділу Польщі і приєднання Поділля до Росії в 1793 році царським указом від 16 липня 1795 року було утворено ряд повітів, у тому числі Ушицький повіт, до якого ввійшло і Літнівецьке староство.
В 1829 році місто перейменували на Нову Ушицю. Це було пов'язане з назвою повіту, центром якого було місто Ушиця на Дністрі (нині селище Стара Ушиця).
За переписом 1899 року всього населення в Новій Ушиці рахувалось 6 541 чоловік, з них міщан 6 248, селян 129, купців 34; всього будинків 739, у тому числі кам'яних — 50, крамниць — 44.
Восени 1919 року начальником залоги Нової Ушиці був полковник Армії УНР Шулай Михайло Мусійович.
В 1924 році Нова Ущиця отримує статус селища міського типу.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 183 жителі селища[5].
З 14 липня 1941 року по 27 березня 1944 року Нова Ушиця перебувала під німецькою окупацією.
В 1992 році відкрито історико-краєзнавчий музей.
В 1996 році розпочато газифікацію селища природним газом.
В 2014 році відкрито пам'ятник Тарасу Шевченку.
21 лютого 2014 року скинули пам'ятник Леніну.
Економіка
На території селища працюють плодо-консервний (посезонно), цегельний(періодично) та масло заводи(постійно), а також сучасний хлібокомбінат (постійно)
Природоохоронні об'єкти
- Калюський ландшафтний заказник (на північ і південь від Нової Ушиці)
- Сосна чорна (вул. Л. Українки)
- Дуб звичайний (парк культури та відпочинку)
- Берека звичайна (парк культури та відпочинку)
- Сосна чорна (парк культури та відпочинку)
- Берека лікарська (Новоушицький декоративний розсадник)
Пам'ятки історії та архітектури
- Будинок земської лікарні
- Ринкова площа з єврейськими будинками
- Плебанія
- Народний будинок
- Садиба Рингач
- завод «Монополь»
_%D0%B2%D1%83%D0%BB._%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%252C_24.jpg.webp)
_%D0%BA%D1%83%D1%85%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%B1%D0%B8_%D0%A0%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D0%B0%D1%87%252C.jpg.webp)
_%D1%84%D0%BB%D1%96%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D1%8C_%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%B1%D0%B8_%D0%A0%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D0%B0%D1%87%252C.jpg.webp)
_%D1%84%D0%BB%D1%96%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D1%8C_%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%B1%D0%B8_%D0%A0%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D0%B0%D1%87%252C.jpg.webp)
_%D0%BF%D0%BB%D0%BE%D1%89%D0%B0_%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D1%88%D0%B8%D1%86%D1%8F.jpg.webp)
Персоналії
- Горобців Микола — поручник Армії УНР.
- Дзюбелюк Олександр Миколайович — старший лейтенант прикордонної служби України, загинув 2014 у бою на українсько-російському кордоні.
- Кукуруза Павло (1896, Нова Ушиця — 1978, Міннеаполіс) — український видавець, редактор, педагог.
- Колубаїв Сергій Петрович (22 липня 1896, Нова Ушиця — ?) — вояк Армії УНР, козак 3-ї Залізної стрілецької дивізії; член Чеської академії наук.
- Шевчук Борис Іванович — вояк батальйону «Айдар», загинув у боях за Луганськ.
- Мовчан Олександр Андрійович (1932—2006) — радянський, український актор театру і кіно.
Примітки
- Облікова картка Верховної Ради України[недоступне посилання з вересня 2019]
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
- Прогноз погоди в Новій Ушиці
- Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc). Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 20 жовтня 2011.
- Нова Ушиця. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
Джерела та література
- Д. С. Вирський. Нова Ушиця // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 440. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.